Народився 5 квітня 1954 року у с. Горошино Семенівського району Полтавської області. Батьки все своє трудове життя пропрацювали в колгоспі, учасники Великої Вітчизняної війни.
Після закінчення Харківського юридичного інституту Олексій Васильович почав свій трудовий шлях стажистом, а згодом – слідчим прокуратури Генічеського району Херсонської області. Через деякий час він обійняв посаду старшого слідчого прокуратури Херсонської області, а потім – слідчого, старшого слідчого з особливо важливих справ при Прокурорі УРСР. Працював прокурором Радянського, Харківського районів м. Києва; заступником Західноукраїнського транспортного прокурора; заступником прокурорів Львівської та Київської областей; прокурором Львівської, Дніпропетровської, Волинської, Донецької і Рівненської областей; тричі займав посаду заступника Генерального прокурора України.
За багатолітню і бездоганну роботу в органах прокуратури Олексій Васильович відзначений низкою державних нагород, зокрема орденом «За заслуги ІІІ ступеня», медаллю «За трудову доблесть», нагрудними знаками «Почесний працівник прокуратури України», «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» І і ІІ ступенів, має почесне звання «Заслужений юрист України».
З юних років Олексій Васильович займався спортом і це захоплення залишилося в нього на все життя. Особливо він надає перевагу східним єдиноборствам, кік-боксингу.
В період з 2010 по лютий 2014 року займався адвокатською практикою, зокрема захищав екс-Міністра внутрішніх справ Луценка Ю.В. Після вимушеного звільнення з органів прокуратури в 2010 році написав автобіографічну книгу «Незручний прокурор».
З квітня 2015 повернувся до адвокатської практики, працює над кандидатською дисертацією, пише книгу.