«Покази з чужих слів» - новела КПК, 2012, яка сприятиме притягненню до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб

Як я вже неодноразово стверджував, Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року є не просто недосконалим, складним у його опануванні та тим більше незручним у користуванні, особливо органам досудового розслідування, але й фактично є кодексом, до якого штучно (тобто навмисно) внесені такі норми, невідомо звідки запозичені чи придумані розробниками, які дозволяють фальсифікувати докази винуватості осіб, які випадково чи цілеспрямовано потраплять у лещата судово-правоохоронної системи нинішньої України.

Як я вже неодноразово стверджував, Кримінально-процесуальний кодекс України 2012 року є не просто недосконалим, складним у його опануванні та тим більше незручним у користуванні, особливо органам досудового розслідування, але й фактично є кодексом, до якого штучно (тобто навмисно) внесені такі норми, невідомо звідки запозичені чи придумані розробниками, які дозволяють фальсифікувати докази винуватості осіб, які випадково чи цілеспрямовано потраплять у лещата судово-правоохоронної системи нинішньої України.
Про це досить чітко та красномовно висловився суддя Верховного Суду України Валентин Косарєв на ХІ з’їзді суддів України (далі дослівно):  «КПК, який вихваляється як прогресивний і такий, що захищає права людей, прийнятий без урахувань тисяч зауважень науковців, практиків і навіть юридичного управління Верховної Ради України, насправді не поліпшує захист прав громадян України, а погіршує його. Навіть поверховий аналіз «новел» дає підстави вважати, що в країні введено поліцейський режим до противників владного режиму (слідство без адвокатів, негласне проникнення в житло,показання з чужих слів тощо). Усе це відкриває шлях до провокацій і зловживань.»
Найбільш одіозною, на мою думку, новелою нового КПК є визнання допустимим доказом «показань з чужих слів». Про те, що ця норма внесена до кодексу з метою її подальшого використання під конкретну кримінальну (політичну) справу, я здогадувався ще з моменту опублікування проекту цього закону. Хоча, на той час висловлені мною побоювання розробники і глашатаї цього КПК спростовували, посилаючись на те, що спочатку потрібно на практиці переконатись у прогресивності і демократичності нових норм, а потім уже висловлювати критику.
Сьогодні вже можна робити однозначні висновки із практичного застосування деяких «новел» нового КПК як «показання з чужих слів», які надають можливість органу досудового розслідування і прокурору,  звернувшись із клопотанням до суду на стадії досудового розслідування та здійснивши допит свідка чи потерпілого в судовому засідання, визнавати як допустимий доказ такі показання із чужих слів, без дослідження показань першоджерела, для того, щоб в подальшому покласти їх в основу обвинувального вироку, позбавивши, таким чином, підозрюваного, обвинуваченого можливості спростовувати ці докази в судовому процесі.
Мої побоювання щодо зловживання такими нормами, на жаль, підтвердились, бо обидві ці норми вже застосовані в кримінальному провадженні щодо замовлення умисного вбивства народного депутата Євгена Щербаня, що мало місце майже 17 років тому. І головною підозрюваною в цій справі (можна сказати що й призначеною Генеральною прокуратурою України) є, знову ж таки, мабуть невипадково, опозиційний лідер Юлія Тимошенко.
Але, підкреслюю, проблема не в особистостях підозрюваних, вину яких будуть намагатись довести за допомогою доказів, здобутих завдяки таким «новелам» процесуального закону, а в створенні умов і необхідного законодавчого підґрунтя для зловживаннях органів досудового розслідування, прокурорів та суддів при застосуванні таких норм нового КПК. На цьому і хочу більш детально зупинитись по кожній із цих так званих прогресивних норм.
Самим головним у статті 97 нового КПК є те, що суд тепер має право (тобто, не  зобов’язаний це робити – від Автора) визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, хоча, і лише у виняткових випадках. Тобто, суд може визнати показання з чужих слів допустимим доказом навіть тоді, коли у нього є можливість допитати особу, що надала первинні пояснення з приводу того чи іншого факту або обставин, які мають значення для кримінального провадження. Як на мою думку, така норма порушує одну із основних засад кримінального судочинства як безпосередність дослідження показань, речей і документів, коли суд зобов’язаний безпосередньо дослідити відомості, що містяться в поясненнях особи, на які посилається допитаний на досудовому слідстві чи в судовому засіданні свідок чи потерпілий.
Більш того, в цій же статті передбачені (теж, мабуть невипадково) такі положення, які «допоможуть» суду легко обійти названу вище одну із загальних засад кримінального судочинства, зокрема, наведені випадки, коли суд має право визнати неможливим допит особи, яка надала первинні пояснення, якщо вона: відмовилась давати показання в судовому засіданні; не підкорюється вимозі суду дати показання; не прибуває на виклики до суду, а її місце знаходження не було встановлене шляхом проведення необхідних заходів розшуку.
Хіба ці підстави можуть бути об’єктивними причинами для відмови суду в допиті цінного свідка? Хіба у суду відсутні надані йому повноваження для впливу на особу, яка відмовляється давати показання в суді? Якщо ці дві «причини» будуть наявними об’єктивно, то це повинно бути проблемою слідчого і прокурора, які не змогли довести висунуту особі підозру, належними і допустимими доказами.
Хіба не є на сьогодні підтвердженням наданих новим Кодексом можливостей органу досудового слідства і суду саме «таким чином» довести винуватість тієї ж Юлії Тимошенко у причетності до замовного умисного вбивства Є. Щербаня через визнання неможливим допиту свідка, який перебуває за кордоном та відмовляється давати показання? Для цього необхідно лише уважно прочитати публікації в інтернетвиданні «Українська правда» про обставини допитів того ж свідка Кириченка, дружина якого на час проведення з ним слідчих дій перебувала протягом 3 місяців під вартою і притягалася до кримінальної відповідальності, а після дачі ним показань проти Тимошенко Ю.В. була звільнена з-під варти, кримінальна справа відносно неї була закрита і навіть їй було повернуто майно, із-за якого вона притягалася до кримінальної відповідальності. Хіба тепер будь-хто не може бути допитаним і з посиланням на отримані саме завдяки таким обставинам від Кириченка показанням проти Тимошенко Ю.В. саме завдяки новому кодексу?! Звичайно зможе, а за попереднього КПК це зробити було неможливо.
Одночасно з цим, слід звернути увагу на той факт, що показання з чужих слів суд зможе визнати допустимим доказом лише у виняткових випадках. Один із докторів юридичних наук, причетний до розробки нового КПК, опонуючи мені з цього приводу, назвав випадок, саме у зв’язку з яким і була введена зазначена норма. А саме: її слід застосовувати, коли потерпілий в результаті вчиненого відносно нього насильницького злочину отримав такі тілесні ушкодження, в результаті яких був при свідомості нетривалий час і встиг повідомити лікарям про обставини вчиненого проти нього злочину і навіть назвав особу, яка його вчинила. Визнаю, що він мене наведеним прикладом переконав в тому, що цей випадок дійсно підходить для можливості застосування цієї нової норми. Але ж, як на мене, положення ст. 97 КПК неможливо застосовувати до показань того ж свідка Зайцева, який в судовому засіданні по справі Тимошенко через 17 років згадав, як його родич Кириченко, будучи в стані сильного алкогольного сп’яніння, начебто, розповідав йому деякі відомості про можливу її причетність до замовлення умисного вбивства Євгена Щербаня. Теж саме стосується і показань допитаних з цією ж метою свідків сторони обвинувачення Щербаня Володимира та Мар’їнкова Ігоря.
На мою думку, показання названих вище «свідків» з чужих слів не можуть бути визнані допустимим доказом і по тій причині, що вони не повідомляють інформацію, яка була б викладена з посиланнями на особу (як дослівно зазначено в цій статті), «яка надала первинні пояснення». Тобто, виходячи із змісту ч. 8 ст. 95 КПК України 2012 року, «пояснення» відбираються сторонами кримінального провадження від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою. З цього напрошується висновок про те, що допустимим доказом можуть бути лише показання свідка чи потерпілого, які підтвердили у судовому засіданні ті відомості, які були викладені в усних чи письмових поясненнях особи, наданих сторонам кримінального провадження, яка є їх першоджерелом, але не змогла (та і в майбутньому не зможе) з’явитися до суду дійсно з об’єктивних причин (померла, тяжко хвора). В той же час, не є первинними поясненнями від особи розповіді, під час, вибачте, п’яних розмов або ж інформація, яку отримав свідок чи потерпілий від особи, яка перебувала у стані наркотичного сп’яніння.
Одночасно з цим, органам досудового розслідування і суду необхідно звертати увагу і на ту обставину, про яку є посилання в названій статті як на обов’язкову умову визнання показань з чужих слів допустимим доказом. Такими їх можна визнати лише в разі, якщо такі показання є допустимим доказом згідно із іншими правилами допустимості доказів. Так, згідно вимог статті 87 КПК, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Тобто, якщо в ході судового слідства підтверджується, наприклад, що показання з чужих слів, які давав в судовому засіданні той же свідок Зайцев у кримінальному провадженні за підозрою Ю. Тимошенко, були вимушені у зв’язку з тим, що, як повідомляли ЗМІ, відносно нього протягом попередніх 3-4 місяців 2012 року було порушено кілька кримінальних справ, в тому числі і за обвинуваченням у вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів, а після дачі ним показань на користь сторони обвинувачення по названому провадженню більшість справ відносно нього органами прокуратури були закриті, то такі показання не можуть бути визнані судом допустимим доказом.
 
Окрім того, ч. 2 ст. 97 КПК зобов’язує суд, при прийнятті рішення щодо визнання  показань з чужих слів допустимим доказом, враховувати цілий перелік (із 7 пунктів) обставин:
 
1)    Значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших обставин;
 
Тобто, спочатку суд зобов’язаний перевірити правдивість як первинних пояснень особи, яку неможливо допитати в судовому засіданні, так і показань свідка із чужих слів, а потім з’ясувати значення первинних пояснень і показань з чужих слів для з’ясування певних обставин та їх важливість для розуміння інших відомостей, які мають відношення до кримінального провадження.
Наприклад, свідок Мар’їнков у справі про замовлення умисного вбивства Євгена Щербаня дав показання на стадії досудового слідства в судовому засіданні про можливу причетність Юлії Тимошенко до цього злочину, пославшись на розповідь особи, якої на цей час немає в живих, про те, що, начебто, вона перераховувала кошти на рахунок, з якого було пізніше, начебто, профінансовано замовлення на вчинення даного злочину, а також на той факт, що він особисто, начебто, бачив Юлію Тимошенко в готелі, де в той час знаходились О. Мільченко («Матрос») і П. Лазаренко. Тобто, наведені показання Мар’їнкова з посиланням на загиблу на цей час особу викликають сумнів в їх правдивості і тому не можуть мати ніякого доказового значення ні до з’ясування обставин замовлення умисного вбивства Євгена Щербаня, ні до обставин розрахунків за вчинення даного злочину.
 
2)    Інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які не подавались або можуть бути надані;
 
Тобто, для з’ясування значення первинних пояснень особи, яку не може бути допитано в суді, і показань свідка з чужих слів для з’ясування тих чи інших обставин і їх важливості для розуміння інших обставин, суд зобов’язаний врахувати і інші докази щодо цих обставин та відомостей, які вже надані або можуть бути надані. Це означає, наприклад, що показання того ж свідка Мар’їнкова потрібно оцінювати з урахуванням інших доказів в кримінальному провадженні, в тому числі і тих, які можуть бути надані пізніше, зокрема і стороною захисту. Для більшого розуміння цієї норми пояснюю, що надані показання свідком Мар’їнковим в судовому засіданні можуть бути, наприклад, спростовані протоколом огляду матеріалів кримінальних справ: як щодо обвинувачення останнього в перевезенні і зберіганні зброї, за якою останній був засуджений, так і щодо обвинувачення учасників банди Кушніра, які, начебто, і скоїли умисне вбивство Є. Щербаня, із яких буде встановлено, що вони протягом як досудового слідства, так і в суді ніколи не повідомляли обставин, які він «згадав» чомусь лише в 2012-2013 роках, коли одна за одною порушувались кримінальні справи відносно Тимошенко Ю.В., також і його пояснення про причину такого довгого мовчання (протягом 17 років), не витримують ніякої критики і спростовуються тим, що він весь цей час співпрацював із правоохоронними органами і навіть знаходився під їх охороною (так повідомив народний депутат Г. Москаль), а тому міг би їх надати хоча б в той період, коли Тимошенко Ю.В. притягали в 2003-2004 роках до кримінальної відповідальності.  
 
3) Обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності.
 
З урахуванням даної вимоги закону, суд аж ніяк не зможе визнати як допустимий доказ показання того ж свідка Зайцева, який, обґрунтовуючи свою позицію щодо ймовірної причетності Юлії Тимошенко до умисного вбивства Є. Щербаня, послався в судовому засіданні на повідомлення свого родича Кириченка, який йому про це, начебто, розповідав, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп’яніння. Більше того, даючи характеристику цій особі, на розповідь якого він посилався в своїх показаннях з чужих слів про злочинну діяльність Ю.Тимошенко, він називав Кириченка «закінченим» наркоманом та алкоголіком, тобто все це в сукупності викликає обґрунтовану недовіру до розповіді останнього, тим більше, що їх можна називати «первинними поясненнями», бо вони не відбирались сторонами кримінального провадження.
Аналогічно можна поставити під сумнів достовірність розповідей і інших так званих «першоджерел», на яких посилались в суді так звані «свідки» сторони обвинувачення, показання яких з чужих слів теж неможливо із цих причин визнати допустимим доказом.
 
4) Переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень
 
Не є переконливими і відомості зі слів того ж сина загиблого Є.Щербаня -Руслана, якому на момент вчинення цього злочину було приблизно 14 років і який лише через 17 років почав стверджувати, що йому навіть в його малолітньому віці його батько, відомий на той час бізнесмен, фактично найбільш впливова особа в Донецькому регіоні, яка мала вже навіть свої види на президентство, скаржився на погрози з боку П.Лазаренко і Ю.Тимошенко. В зв’язку з цим виникає закономірне питання: наскільки можуть бути переконливими такі відомості зі слів людини, на  той час фактично дитини, яка їх сприймала, коли в неї були зовсім інші інтереси, ніж зведення чи з’ясування стосунків між бізнес-структурами. Не можуть бути переконливими і відомості, повідомлені не тільки Щербанем Русланом, а й іншими так званими свідками сторони обвинувачення в цьому провадженні і з тих підстав, що вони неодноразово протягом цих років допитувались про ці події. Більше того, будучи навіть неодноразово попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, вони ні разу не згадували про причетність Юлії Тимошенко до умисного вбивства Ю.Щербаня, в т.ч. і з посиланням на розповіді інших осіб. Як слідство у цьому провадженні, так і суд повинні мати на увазі, що за ці 17 років Ю. Тимошенко не завжди перебувала на державних посадах і була недосяжною, більше того, її за цей час навіть намагались притягнути до кримінальної відповідальності і вона перебувала під вартою, тобто, фактично такі показання не тільки б не стали для таких «свідків» загрозою, їх навіть за це б заохотили.
 
5) Складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані.
 
Тобто, суд зобов’язаний врахувати, наскільки можливо підозрюваному (обвинуваченому) спростувати «первинні пояснення» особи, так званого «першоджерела», та свідка, який дає показання з чужих слів, коли події, про які треба не просто згадати, а навпаки спростувати їх, мали місце 17 років тому назад, коли підозрюваний (обвинувачений) участі в тих чи інших розмовах із нинішнім «свідком» і особою-першоджерелом не приймав, під час проведення досудового слідства по даному провадженню з цього приводу ні разу не був допитаний, його захист був позбавлений можливості попередньо ознайомитись із цими показаннями, щоб підготуватись до допиту таких «свідків» в судовому засіданні і т.д. З урахуванням таких обставин, суд не може визнати такі показання з чужих слів допустимим доказом у даному провадженні, бо такий підозрюваний, як наприклад Ю.Тимошенко, позбавлений фактичної можливості спростувати як первинні пояснення першоджерел (в допиті яких вона не приймала участь), так і так званих свідків, які дали показання з чужих слів, тим більше в судовому засіданні на стадії досудового розслідування.
 
6) Співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання.
 
З урахуванням такої вимоги КПК до вирішення питання щодо можливості визнання судом таких показань з чужих слів допустимим доказом, не можуть бути визнані такими доказами показання свідків зі сторони обвинувачення, як Мар’їнкова, Зайцева та Щербаня, бо всі вони троє є залежними від ГПУ з тих чи інших підстав і тому не можуть бути об’єктивними. Тобто, їх інтереси тісно пов'язані із значенням їх показань проти Ю. Тимошенко.
Наприклад, той же Мар’їнков за вчинення суспільно небезпечних діянь (співучасть у діяльності банди Кушніра згідно повідомлень ЗМІ, а також зберігання та перевезення зброї, яка належить цьому ОЗУ), не дивлячись на перебування під вартою, одержав мінімальне покарання і довгий час співпрацював зі слідством та правоохоронними органами, знаходячись під їх охороною; той же Зайцев, відносно якого протягом березня-квітня 2012 року були порушені органами прокуратури цілий ряд кримінальних справ, в т.ч. і про вчинення особливо тяжких і тяжких злочинів, в зв'язку з чим після дачі ним в травні 2012 року «потрібних» показань органам прокуратури, всі кримінальні справи відносно нього були закриті; той же Щербань Руслан «раптом» вирішив викрити Юлію Тимошенко у причетності до замовлення убивства його батька лише після випадку з убивством на полюванні його знайомого із його, Щербаня, рушниці і т.д.
Тобто, жодного свідка, що давали показання з чужих слів в судовому засіданні, які б погодились дати вищевказані показання проти Юлії Тимошенко, не маючи особистих інтересів, ГПУ не знайшла.
 
7) Можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
 
Тобто, не дивлячись на всю цинічність цієї новели по збору доказів, законодавець все ж таки зобов’язує суд також враховувати при прийнятті рішення про визнання показань з чужих слів допустимим доказом можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення. Це означає, що суд, все ж таки повинен вжити всіх заходів з тим, щоб допитати особу, яка надала первинні пояснення, якщо таке можливо. І одночасно з цим, суд зобов’язаний вивчити причини неможливості такого допиту.
І після цього, як на мою думку, викладена норма додатково свідчить про явне її включення до КПК, 2012  в інтересах саме сторони обвинувачення, навіть не виключаю – під конкретну кримінальну справу. Докладніше:
Частина 3 цієї статті надає право суду визнати неможливим допит особи в 4-х випадках (із яких два-явно надуманих):

а) якщо вона відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу.

Ця причина викликає сумніви щодо права на її застосування саме з такою метою, бо фактично дозволяє слідчому, прокурору і суду зловживати такою можливістю, щоб використати для підозри або обвинувачення того чи іншого підслідного не свідка-очевидця, а особу, якій про це відомо зі слів іншої особи. Про надуманість такої причини і умисне її застосування для збору сумнівних доказів винуватості свідчить і той факт, що така ж обставина викладена і в ст. 225 КПК, яка надає можливість слідчому і прокурору ініціювати допит такого свідка на стадії досудового слідства в судовому засіданні і використати такі показання при винесенні обвинувального вироку, без виклику такого свідка в суд під час розгляду кримінального провадження по суті, що дозволить уникнути безпосереднього дослідження такого доказу судом, який буде допомагати органу досудового слідства забезпечувати таким чином одержання сумнівних доказів винуватості осіб, в тому числі і невинних у вчиненні злочинів громадян. 
Але тут же виникає запитання: якою нормою повинен керуватися суд: ч. 3 ст. 97, де мова йде про право суду визнати неможливим допит свідка, який тяжко захворів і не може з’явитися в судове засідання, чи ч. 2 ст. 225 КПК, де зазначено, що для допиту такого хворого свідка під час досудового розслідування може бути приведено виїзне судове засідання? Це є, на мою думку, теж суттєвим протиріччям, який буде застосовувати недобросовісний слідчий та прокурор.
Окрім того, ця норма також може бути використана завжди слідчим і прокурором, звичайно за потуранням залежного суду, визнавши за допустимі докази показання з чужих слів про давні події, коли очевидців давно немає в живих. В першу чергу це стосується відомої справи за підозрою Юлії Тимошенко в замовленні умисного вбивства Є. Щербаня, під час розслідування якої вже були використані названі норми нового КПК, але, на жаль, на шкоду підозрюваній особі.

б) якщо вона відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання.

В таке мало віриться, якщо мова йде про реальні випадки такої поведінки свідка, який до цього був попереджений про кримінальну відповідальність. В той же час, не виключаю, що таке може бути на практиці, коли слідчі і прокурори будуть створювати штучні умови для появи таких причин, щоб забезпечити таким чином доказ вини підозрюваного чи обвинуваченого. Знову ж таки мова іде про умисне створення такими нормами КПК умов для фальсифікації доказів винуватості тих чи інших осіб, в притягненні  до кримінальної відповідальності яких будуть зацікавлені органи досудового слідства і прокурори, вибачте, деякі залежні судді.

в) якщо вона не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку.

Така причина може бути використана в тих випадках, коли цього захоче орган досудового розслідування, тобто, це яскраво  виражений спосіб для  умисного застосування такої ситуації у кримінальному процесі з метою створення штучних доказів, коли для цього спеціально була введена така норма процесу, щоб оформити це беззаконня у законну форму. Як можна визнати неможливим допит в судовому засіданні свідка - очевидця того чи іншого злочину, та обмежитись допитом свідка з його показаннями з чужих слів, якщо не факт, що така особа (першоджерело) давала неправдиві первинні пояснення в результаті істотного порушення її прав та свобод, тим більше, що її ніхто міг не попереджати про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві повідомлення, а так званий свідок, який дав показання з чужих слів, неправильно зрозумів почуте, чи не зміг дослівно передати те, що почув, або взагалі видумав повідомлене в його показаннях, а свідок-очевидець цього не зможе спростувати, бо не буде присутнім при дослідженні цих показань в суді. А хіба ми до цих пір не знаємо, як проводиться розшук навіть безвісно зниклих громадян,  а не те, що якихось зниклих свідків по кримінальному провадженню.

г) якщо вона перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

Хіба ця причина не буде використана по кримінальній справі за фактом підозри Юлії Тимошенко в причетності до замовлення умисного вбивства Є. Щербаня? Однозначно, що так. Хіба по даній справі не за кордоном знаходиться той же Павло Лазаренко, який не визнає своєї вини у вчиненні цього злочину і, скоріш за все, не приїде в Україну давати показання з цього приводу? Хіба приїде до суду так званий свідок Кириченко, який, начебто, дав показання проти Юлії Тимошенко в той час, коли його дружина була заарештована і знаходилася в СІЗО, а після дачі ним потрібних показань остання була звільнена з-під варти і кримінальна справа відносно неї була закрита? Завдяки такій нормі в основу обвинувачення Юлії Тимошенко будуть також покладені показання з чужих слів так званого свідка Зайцева. Але, на мою думку, такі докази, які здобуті з порушення прав і свобод людини, не можуть бути визнані судом як допустимі.
Звертаю увагу, що за старим КПК, так званим радянським, при наявності викладених вище 4-х причин, суд не мав права взагалі враховувати ні так звані «первинні пояснення» таких осіб, ні показання таких свідків, які на них посилались, бо не було встановлено джерела їх походження і вони не були підтверджені в суді тими ж свідками – очевидцями.
А як по-іншому може бути сприйнята ч.5 цієї статті, де зазначено, що суд також має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана? Хіба це не є з боку законодавця штучним створенням умов для зловживань і провокацій з боку слідчих і прокурорів з метою досягти поставлених цілей, в першу чергу, добитись позитивного результату в доведенні винуватості особи любою ціною.
Єдиним способом добитися спростування наданих суду показань з чужих слів є ч. 6 ст. 97 КПК, де дослівно викладено так: «Разом з тим, показання з чужих слів не можуть бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо такі показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень ч. 2 цієї статті».
Тобто, якщо такі показання з чужих слів не будуть підтверджуватись іншими, більш переконливими доказами по справі, то вони не можуть бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони були надані. Для прикладу, оприлюднені в ЗМІ пояснення свідків Юрія Болдарєва, С. Тарути, а також допитаної на досудовому слідстві в судовому засіданні Олександри Кужель, людей дуже близьких до загиблого Є.Щербаня на час його вбивства, повністю спростовують показання з чужих слів так званих «свідків» сторони обвинувачення, про яких йшла мова вище.

Таким чином, зазначена норма нового КПК являється додатковим засобом для фальсифікації доказів винуватості в судовому процесі, є шкідливою для нашого судочинства і тому якнайшвидше підлягає скасуванню, а новий КПК в цілому приведенню у відповідність до Європейського законодавства та вимог Конституції України.
 
Олексій Баганець,
адвокат, почесний президент адвокатської
компанії «Баганець та партнери»,
почесний працівник прокуратури України,
заслужений юрист України