Навіщо було приймати новий кодекс, якщо в ньому закладено норми, які заздалегідь були «провальними»?

Пройшов рік з дня введення в дію нового Кримінального процесуального кодексу України ...

Пройшов рік з дня введення в дію нового Кримінального процесуального кодексу України, який був розроблений фахівцями Адміністрації Президента України і, фактично без будь-якого широкого обговорення в суспільстві. на безальтернативній основі проголосований о 4.13 ранку 13 квітня 2012 року неконституційним складом Верховної Ради України (в цьому приймали участь всього приблизно 50 народних депутатів).

Не дивлячись на, нехай і поодинокі заперечення та, в основному, конструктивну критику зі сторони незалежних експертів та науковців, правозахисні організації та впливові міжнародні інстанції (та ж Венеціанська комісія)все ж в цілому схвалили законопроект. Цей феномен деякі політологи пояснюють тим, що АПУ навчилася «домовлятись» із необхідними авторитетами, в тому числі і за кордоном.

Разом з тим, як ми і попереджали, новий кодекс не тільки не сприяв покращенню стану додержання прав і законних інтересів учасників процесу, а й негативно вплинув на стан боротьби зі злочинністю, на розкриття, в першу чергу, тяжких і особливо тяжких злочинів. Зокрема, однією із причин таких наслідків є і той факт, що КПК 2012 року фактично зруйнував десятками років напрацьовану систему діяльності оперативно-розшукових підрозділів того ж МВС, в т.ч. і по організації розкриття злочинів по «гарячих слідах» та перетворив слідчих фактично на «писарів». Як можна було додуматися передати  слідчим повноваження особисто проводити негласні слідчі (розшукові) дії, якщо вони в цьому зовсім некомпетентні, більшість із них навіть такого предмету не вивчали у ВУЗах, я вже не говорю про їх підготовку щодо застосування оперативно-технічних засобів і т.д.

Не бажаючи визнавати негативні наслідки від введення в дію нового кримінально-процесуального законодавства, його розробники та керівники правоохоронних органів (яким, мабуть, заборонили критикувати цей «продукт» законотворчості) продовжують і в першу річницю його функціонування всіляко вихваляти КПК 2012 року, проводити «явно замовні» науково-практичні конференції та круглі столи, «годуючи» суспільство тезами про те, що саме завдяки новому КПК, начебто, збільшилася кількість виправдальних вироків (що я вже неодноразово аргументовано спростовував  в т.ч. і в ЗМІ), що суттєво зменшилась кількість осіб, які були взяті судами під варту, що зменшилась кількість клопотань слідчих і прокурорів про взяття осіб під варту, кількість наданих судами дозволів на прослуховування осіб, на обшуки, про широке застосування нових запобіжних заходів, як домашній арешт, особисте зобов’язання і т.д.

Мене б мабуть переконали наведені статистичні дані про «позитивні зрушення» в кримінальному судочинстві, якби його розробники та пропагандисти довели суспільству, що такі зміни на краще відбуваються на фоні хоча б аналогічної кількості зареєстрованих злочинів у 2013 році, в порівнянні з попередніми роками  (я вже не говорю про злочинність, яка б виросла в цьому році), за умови однакової кількості виявлених тяжких та особливо тяжких злочинів (саме у зв’язку з розслідуванням яких громадян і затримують, і беруть під варту, а також проводять процесуальні дії, які обмежують їх права та свободи),  однакової кількості осіб, які раніше були судимі, і т.д.

Але, після ретельного вивчення Загальних показників стану злочинності за десять місяців 2013 року, в порівнянні з аналогічними періодами 2011 та 2012 років, наведені вище, так звані, «позитивні» зміни від впровадження нового КПК не свідчать про це, виходячи із наступного.

Перш за все, в цьому році розкрито (кримінальні справи із закінченим розслідуванням) 175 135 злочинів із зареєстрованих 567 638, в той час, як станом на 20.11.2012 р. – було 283 407 із зареєстрованих 443 645 злочинів. Тобто, загальне розкриття злочинів в 2013 році погіршилося майже вдвічі! Ще гірші результати в частині розкриття особливо тяжких злочинів: із зареєстрованих в цьому році 13 394 – розкрито всього 3 307, що складає 24, 6 %, в той час, як в  2012 році із зареєстрованих 9 273 злочинів було розкрито 8 170, а в 2011 р. із зареєстрованих 10 452 розкрито 9 130 злочинів. Таким чином, розкриття цієї найбільш суспільно-небезпечної категорії злочинів в п.р. знизилось майже втричі!

Такі ж результати і в частині розкриття тяжких злочинів. Якщо кількість зареєстрованих тяжких злочинів в 2012 – 2013 роках є приблизно однакова (145 743 в 2012 році та 144 953 в 2013 році), то їх розкриття в цьому році погіршилось майже вдвічі (з 86 788 до 47 312). При наявності такої ситуації, хіба можна пояснювати зменшення кількості затриманих і взятих під варту осіб застосуванням нового кримінально-процесуального закону, коли на це є інші об’єктивні дані, пов’язані із зниженням  кількості розкритих тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких, в основному, і застосовувались такі найбільш суворі запобіжні заходи, як затримання і взяття під варту. Якщо фактично майже 2/3 (60-70%) всіх розкритих в цьому році злочинів, за якими кримінальні провадження направлені до суду, відносяться до злочинів середньої і невеликої тяжкості, за які не передбачено покарання у виді позбавлення волі, то саме цим, а не виключно нормами нового КПК, пояснюються зниження показників застосування слідчими і прокурорами та судом наведених вище процесуальних заходів, які обмежують права і свободи осіб.

Підтвердженням саме таких висновків є і дані про направлення в цьому році до суду справ по найбільш суспільно-небезпечні злочини, а саме: майже вдвічі менше направлено до суду кримінальних проваджень про умисні вбивства та умисні тяжкі тілесні ушкодження, в тому числі, що спричинили смерть потерпілого, про зґвалтування, грабежі, розбої, незаконний обіг зброї, злочинів в сфері службової діяльності, фактів хабарництва. В цьому році втричі менше направлено до суду кримінальних проваджень про вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів в сфері обігу наркотиків, злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, незаконних заволодінь транспортними засобами, поєднаних з насильством або погрозою насильством. Також, у вісім разів зменшилась кількість закінчених проваджень про привласнення та розкрадання майна, або заволодіння ним в особливо великих розмірах, майже в чотири рази менше – про зловживання владою або службовим становищем і т.д.

Такий, на мою думку, незадовільний стан боротьби зі злочинністю, в першу чергу  із його найбільш суспільно-небезпечними видами, і є об’єктивною причиною зниження названих вище показників, на які посилаються розробники КПК та їх прибічники. Більше того, розробники нового КПК та їх прихильники не наводять взагалі статистичних даних про те, скільки клопотань слідчих і прокурорів про взяття осіб під варту, про проведення обшуків та надання дозволів на тимчасовий доступ до речей і документів, прослуховування телефонів не було задоволено суддями в поточному році (їх відсоток) по зрівнянню  з минулими роками, у скількох випадках було відмовлено суддями в дачі дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і т.д. За моїми даними, в основному, такі клопотання суддями задовольняються. Тому, тут вимальовується ще одна проблема застосування нового КПК, а саме: чи змінилась об’єктивність розгляду суддями таких клопотань сторони обвинувачення. Проте, це вже інша тема, яка заслуговує окремого вивчення і обговорення серед юридичної спільноти.

О.В. Баганець, адвокат,

заслужений юрист України,

почесний працівник органів прокуратури України.