Про стан боротьби зі злочинністю в 2013 році і вплив норм нового КПК на ці результати

Ознайомившись із загальними відомостями про кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень та результати їх розслідувань за 2013 рік, одразу впадає в очі, що статистичні дані в Єдиних звітах про кримінальні правопорушення Генеральної прокуратури України за 2013 рік (розміщені на сайті ГПУ: http://www.gp.gov.ua) містять суттєві невідповідності.

Ознайомившись із загальними відомостями про кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень та результати їх розслідувань за 2013 рік, одразу впадає в очі, що статистичні дані в Єдиних звітах про кримінальні правопорушення Генеральної прокуратури України за 2013 рік (розміщені на сайті ГПУ: http://www.gp.gov.ua) містять суттєві невідповідності.

Так, згідно названих звітів, протягом січня-листопада 2013 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було обліковано 592171 кримінальне правопорушення. Однак, згідно Єдиного звіту за 2013 рік (тобто, за період січень-грудень) було зареєстровано всього лише 563560 кримінальних проваджень.

З наведеного слідує, що з Єдиного реєстру досудових розслідувань «зникло» вже зареєстрованих до 01.12.2013 року 28611 кримінальних проваджень, а також не обліковано жодного кримінального провадження, розпочатих у грудні 2013 року!!!

Крім того, згідно названих Єдиних звітів за 5 місяців 2013 року було обліковано 373 тис. кримінальних правопорушень (далі цифри заокруглені), 6 місяців – 413, 7 місяців – 471, 8 місяців – 532, 9 місяців – 535, 10 місяців – 567, 11 місяців – 592, протягом року – 563.

З викладеного напрошується висновок, що протягом 1-го півріччя було обліковано 73,3% всіх кримінальних правопорушень, які були зареєстровані протягом всього 2013 року. З наведеного виходить, що в другому півріччі 2013 року злочинність в Україні зменшилася втричі, чого не могло бути ні теоретично, ні практично!!!

Також, слід зазначити, що по даних названих звітів з січня по травень 2013 року було обліковано 373 тис. кримінальних правопорушень, що в середньому щомісячно складає 75 тис. облікованих злочинів (помісячна інформація за перші п’ять місяців 2013 року на сайті ГПУ відсутня). Більше менш близькою до середніх показників є кількість облікованих кримінальних правопорушень у липні (58 тис.), серпні (61 тис.). Однак, в червні він складає лише 40 тис., в жовтні – 32 тис., в листопаді – 25 тис., а в вересні взагалі 3 тис.!!!

Однак, ще раз наголошую: будь-яких об’єктивних причин для таких значних коливань кількості зареєстрованих злочинів як в окремі місяці, так і в  цілому в другому півріччі 2013 року, в порівнянні з першим, не було та і не могло бути.

Викладене вище може свідчити лише про те, що наведені в Єдиних звітах про кримінальні правопорушення статистичні дані не відповідають об’єктивному стану злочинності у країні. Вибачте, складається враження, що ці показники звітності продовжують визначатися у «ручному режимі», але вже не МВС України, як це було раніше, до прийняття КПК 2012 року, а органом, який сам тепер є відповідальним за ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (як не прикро це визнавати) – Генеральною прокуратурою України.

Більше того, наведене вище дає об’єктивні підстави для обґрунтованого висновку про те, що реальний стан злочинності в державі фактично приховується від суспільства, а статистичними даними «зацікавлені особи» маніпулюють у певних інтересах.

Одним з таких інтересів, на мою думку, є приховування реальних результатів дії нового КПК протягом 2013 року та вплив його норм на стан боротьби зі злочинністю.

В той же час, наявність навіть таких спотворених статистичних даних дає можливість зробити і інші невтішні висновки.

Так, протягом 2013 року, як зазначено вище, було обліковано 563560 кримінальних правопорушень, із яких особливо тяжких злочинів – 13776, тяжких – 156131, а всього найбільш суспільно небезпечних проявів - 169907, що складає 30% від загальної кількості зареєстрованих злочинів.

Якщо говорити про стан їх розкриття, то він однозначно є незадовільним. Так, із загальної кількості зареєстрованих злочинів особам було повідомлено про підозру лише в 223561 кримінальному провадженні, тобто у 40% проваджень. Якщо говорити про стан розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів, то він теж не кращий. Зокрема, із числа особливо тяжких злочинів, лише в 4920 випадках особам повідомлено про підозру, а це складає лише приблизно 35%. Аналогічна ситуація і з розкриттям тяжких злочинів (39%).

Насторожує той факт, що значно великим залишається показник кримінальних проваджень без прийнятих рішень, а це складає приблизно 60% як від загальної кількості, так і окремо – тяжких і особливо тяжких злочинів.

Ще «цікавішими» є статистичні дані про подачу до судів та розгляд ними клопотань слідчих і прокурорів про застосування запобіжних заходів.

Так, слідчими (прокурорами) до судів направлено 24922 клопотання про обрання запобіжних заходів: про заставу – 1072, про домашній арешт – 6477, про тримання під вартою - 17373. Однак,        навіть якщо взяти загальну кількість розкритих тяжких та особливо тяжких злочинів, а їх протягом 2013 року було – 66112, то абсолютно сумнівним є той факт, що по такій достатньо значній кількості кримінальних проваджень лише в 37 % випадків слідчі і прокурори зверталися з такими клопотаннями до судів. Тому, абсолютно є невірогідним, щоб у 41190 кримінальних проваджень про тяжкі та особливо тяжкі злочини взагалі не обиралися будь-які запобіжні заходи!?

Про повну відсутність прокурорського нагляду за додержанням вимог КПК в діях слідчих при обранні міри запобіжного заходу свідчить і той факт, що із названої кількості клопотань слідчих прокурорами були відкликані із судів лише 12, в той час як судами було відмовлено в задоволенні 2098, із них 1822 – щодо тримання під вартою. Хоча, заради об’єктивності треба вказати, що і наведена вище цифра свідчить фактично про повну підтримку суддями позиції державного обвинувачення, оскільки відсоток відмов суду в задоволенні клопотань слідчих і прокурорів про взяття осіб під варту, з обранням альтернативних запобіжних заходів, складає всього 10%!!!

Окрім того, звертає на себе увагу і той факт, що прокурори в 734 випадках, тобто в 40% випадків від загальної кількості відмов судів, оскаржили навіть цю мізерну кількість судових рішень в апеляційному порядку, із яких в 164 випадках ці скарги були задоволені. Тобто, відсоток задоволених судами клопотань слідчих і прокурорів про взяття під варту складає більше ніж 90%. Про яку тоді незалежність і неупередженість суду можна говорити?!

Про фактичну кругову поруку між державним обвинуваченням та суддями свідчать і інші статистичні дані. Так, на стадії досудового слідства та судового провадження (за закінченими досудовим розслідуванням або розглянутими судами провадженнями) протягом минулого року було звільнено з-під варти лише 39 осіб, що складає від загальної кількості заарештованих всього 0,24%!!!

Виходячи із викладеного, вже тепер можна з усією відповідальністю категорично спростувати інформацію про «гуманізацію» кримінального процесуального законодавства в зв’язку з прийняттям нового КПК 2012 року, який, начебто, був визнаний авторитетними Європейськими інституціями як один із найбільш демократичних і гуманних.

         Олексій Баганець,

адвокат, заслужений юрист України