Олексій Баганець
Адвокат, правозахисник

РУСЛАН РЯБОШАПКА ТА ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

11 грудня 2019
РУСЛАН РЯБОШАПКА ТА ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Так чи розуміє новий Генеральний прокурор першочергові завдання  органів прокуратури в нинішніх умовах?!

Схиляюсь до того, що ні, не розуміє, бо якби було навпаки, то свою діяльність не розпочав би із руйнування органів прокуратури шляхом так званої переатестації прокурорів. Ну про яку нову «реформу» в органах прокуратури можна говорити, якщо ні разу не аналізувавши стан злочинності в державі, не володіючи будь-якими даними про тенденції в структурі злочинності, а тим більше - про проблеми в розслідуванні тих чи інших злочинів, в тому числі і їх розкритті «по гарячих слідах», чи доказуванні вини, невідомо з якого «переляку», вибачте за такий вислів, Р.Рябошапка створює в структурі Генеральної прокуратури цілий «Департамент процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені працівниками правоохоронних органів, щодо застосування катування чи іншого жорстокого поводження»? Дійсно, це є актуальним питанням в сфері нинішньої боротьби із злочинністю, але, хіба потрібно створювати цілий Департамент, тим більше, в умовах масового скорочення прокурорів в центральному апараті ГПУ?! Ну посудіть самі: по цій категорії злочинів в 2018 році проводилось досудове розслідування в 1 109 провадженнях, із яких в тому ж році було зареєстровано лише 639 (в порівнянні із загальною кількістю всіх зареєстрованих категорій злочинів – більше 1 млн.), а головне, що до суду направлено лише 37 (!) обвинувальних актів відносно 58 осіб (!), при закритих, ви тільки вдумайтеся, 787 провадженнях!!! Якщо говорити конкретно про катування, то таких злочинів у минулому році розслідувалося всього 27 (!), 15 з яких перейшло з минулого 2017 року, а до суду направлено, ви не повірите, всього 4 обвинувальних акти!!!! Хіба це не свідчення професійної некомпетентності нового керівництва ГПУ, яке не здатне аналізувати і приймати адекватні рішення? Що ж тоді, в такому випадку, робити із проблемою розкриття і розслідування тих же квартирних крадіжок, яких було вчинено в минулому році набагато більше – 20 222, за що лише у 4 597 випадках конкретним особам повідомлено про підозру, а до суду направлено ще менше – 4 307 обвинувальних актів, що складає всього 2,3 % ?!

Тому, радив би новому Генеральному прокурору більше працювати із статистикою про стан злочинності в державі, а не розповідати нісенітниці на предмет ледь не відмови від фактичного складання статистичних звітів. А як ще можна його зрозуміти, коли він договорився до того, що планує не враховувати при оцінці діяльності прокурорів кількість кримінальних проваджень, направлених ними до суду, а може навіть і кількість вироків суду по обвинувальних актах, які підтримав у суді той чи інший державний обвинувач? Якщо так підходити до визначення критеріїв успішності чи навпаки – недоліків у роботі прокурорів, то з таким Генеральним прокурором можна відмовитись і від оцінки роботи прокурора по кількості незаконних затримань та притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, а також інших грубих порушень прав і свобод громадян.

І це в той час, коли в державі існує цілий ряд проблем, які потрібно вирішувати лише прокурорам на чолі із Генеральним прокурором і суспільству байдуже, що ні останній, ні його заступники на сьогодні не є фахівцями в цій галузі. Це людей не цікавить, рано чи пізно вони будуть вимагати результати роботи прокуратури та виконання лише їй притаманних функцій і повноважень.

А тепер по суті однієї із таких непривабливих ситуацій в діяльності органів досудового розслідування та процесуального керівництва, яка суттєво впливає як на розкриття та розслідування злочинів, так і на стан дотримання конституційних прав і свобод громадян, на що потрібно негайно звернути увагу Генеральному прокурору. В зв’язку з цим, у мене закономірно виникає запитання до нових, як вони себе позиціонують, «доброчесних» нинішніх очільників майже «реформованої» в котрий раз Генеральної прокуратури і частини призначених вже ними таких же «бездоганних» прокурорів: скільки всього за ці останні 5-ть років було повернуто судами обвинувальних актів, скільки із них були повторно направлені до суду без відновлення досудового розслідування, у скількох після повернення із судів було відновлене досудове розслідування і виконувались процесуальні дії та чим воно закінчилося: скільки із них знову були направлені обвинувальні акти до судів, скільки із цієї категорії справ до цього часу залишилося в провадженні, в т.ч. без прийняття рішення про закінчення, скільки із них закрито і на яких підставах, скільки обвинувальних актів, після повернення із судів, взагалі не було обліковано і залишилися в дійсності прихованими, в т.ч. як для того, щоб допомогти підозрюваним уникнути кримінальної відповідальності та покарання, так із мотивів приховати свої недоліки в роботі?!

З цією метою, мені вдалося одержати із Генеральної прокуратури необхідні статистичні дані (хоч і не повні), з яких вбачається, що за 4 минулих роки і 9 місяців поточного року прокурорам із судів було повернуто 8 720 обвинувальних актів, в той же час як за даними Державної судової адміністрації тільки за 4 роки, навіть без 9 місяців 2019 року, ця кількість становила – 15 292!!! Ви усвідомлюєте цю різницю ?!

Якщо загальна цифра повернутих судами обвинувальних актів за цей період у когось може викликати сумніви, можу ще дещо уточнити: за даними ГПУ кількість повернутих судами в 2015 році обвинувальних актів складає 2 274, а за даними судової адміністрації – 5 819; в 2016 році за даними ГПУ – 2 464 обвинувальних актів, а судова адміністрація вказує 4 220; в 2017 році за даними ГПУ – 1 556 обвинувальних актів, а за даними судової адміністрації – 3 061; в 2018 році за даними ГПУ – 1 370 обвинувальних актів, а за даними судової адміністрації – 2 192!!!

 Тобто, як не крути, а за даними судової адміністрації таких обвинувальних актів судами повернуто прокурорам значно більше, ніж це значиться в статистичних звітах Генеральної прокуратури, що може свідчити і про навмисне приховування органами прокуратури своїх суттєвих недоліків, а може навіть і зловживань. У всякому випадку, цього достатньо, щоб більш глибше вивчити це питання, бо воно може допомогти не тільки одержати інформацію про загальний стан дотримання прав і свобод громадян на стадії досудового розслідування, а і визначитися із відповідністю конкретних прокурорів та їх керівників займаним посадам та рівнем їх професійної підготовки. Використання саме таких даних під час переатестації прокурорів буде свідченням об’єктивності рішень тих же конкурсних комісій, взамін розгляду тих же анонімок чи повідомлень НАБУ, або, тим більше, втручання у приватне життя їх родичів чи близьких.  

Або, хіба не є показником низької ефективності і якості досудового розслідування та процесуального керівництва статистичні дані, нехай і, скоріш всього, занижені, про результати розгляду повернутих судами, протягом 2015-2019 років, прокурорам обвинувальних актів, якщо до суду були повторно направлені (за даними судової адміністрації), без проведення досудового розслідування, лише 2 534 обвинувальних акти та після проведення додаткового досудового розслідування – 4 358 обвинувальних актів, тобто, всього 6 892 із загальної кількості повернутих судами (15 292). Але і ця розбіжність є більш значною, бо невідомо про кількість обвинувальних актів, повернутих судами в попередні роки (2012-2014), які залишилися в залишку на початок 2015 року.

Звертає на себе увагу і та обставина, що 219 кримінальних проваджень, із числа повернутих протягом останніх 5-ти років судами обвинувальних актів, були в подальшому закриті слідчими і прокурорами, в тому числі, за відсутністю події і складу злочину – 120, 52 підозрюваних у цих справах звільнені від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами, до 8 підозрюваних застосовані примусові заходи медичного характеру, 618 проваджень було зупинено і їх судова перспектива також невідома (хоча, треба мати на увазі, що у них конкретним особам повідомлялося про підозру і застосовувалися інші заходи процесуального примусу)! Ви тільки вдумайтеся, навіть виходячи із цих явно занижених, на мою думку, статистичних даних, можна встановити: скільки за цей час до суду було направлено прокурорами обвинувальних актів без достатніх на це підстав ?! Якщо більш детально перевірити ці показники по результатах роботи всіх органів досудового розслідування за ці 5-ть років, то ситуація із станом дотримання прав і свобод громадян буде ще гірша, тому їх аналіз та висновки можуть бути дуже корисними для оцінки саме професійної діяльності прокурорів всіх рівнів по здійсненню покладених на них повноважень, визначених в Конституції України, Законі України «Про прокуратуру» і КПК України, особливо в День прав людини!!!

Окрім того, були б цікавими і результати розслідування тих проваджень із числа повернутих за цей час обвинувальних актів, які залишилися в провадженні органів досудового розслідування. Повірте, там також виявиться дуже багато невідомого, що потребує перевірки і оцінки. Але, ще раз говорю, це вже буде об’єктивне дослідження професійних якостей прокурорів, на підставі чого можна буде пред’являти до них конкретні обґрунтовані претензії, чого ніколи не замінить перевірка їх знань біології чи хімії, або, тим більше, про бажані розміри для жінок і т.д.

Тому, ще раз всіх із Міжнародним Днем прав людини!

Похожие статьи:

БлогЧи потрібен Україні спеціалізований антикорупційний суд?

БлогЧи розуміє Р.Рябошапка функції прокуратури

Блог«Наганяї» Генпрокурора: аналіз проведених оперативних нарад

БлогПро що свідчать «зміни» в прокуратурі і до чого вони приведуть?!

Блог«Судова реформа»: що далі буде…

Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!