Що в дійсності криється за зростанням кількості прокурорів протягом 2013 року?
А тепер конкретніше про справжні причини (точніше – об’єктивні підстави) для збільшення кількості прокурорських працівників протягом 2013 року ...
Я не є прихильником чи тим більше – прибічником нинішнього Генпрокурора Віктора Пшонки і тому у мене немає ні бажання, ні необхідних мотивів для його підтримки (причому, з різних причин). Але, я не можу оминути без уваги дві публікації на сайті інтернет-видання «Українська правда» під назвами: «Парадокс Пшонки» за 13 листопада і «Чому зростає кількість прокурорів?» за 19 листопада ц.р., які стосуються проблеми зростання чисельності працівників прокуратури, на думку Центру політичних студій та аналітики, в т.ч. і з наведенням офіційної позиції з цього приводу ГПУ, викладеної в листі її прес-служби. Вони не є об’єктивні.
Перш за все, по тій причині, що названі в статті обґрунтування причин можливих чи обов’язково - передбачуваних скорочень працівників органів прокуратури в результаті прийняття проекту Закону «Про прокуратуру», з посиланням на висновки Адміністрації Президента України та деяких провладних народних депутатів, є не тільки не професійними, але і фактично надуманими, хоча б в зв’язку з тим, що названий законопроект ще не прийнятий Верховною Радою України, не підписаний Президентом України і відповідно - не введений в дію. Тому для мене і не зрозуміло, як він міг перешкодити збільшенню чисельності працюючих в органах прокуратури протягом 2013 року по зрівнянню з 2012 роком? Мені також не зрозуміло, як можна очікувати через прийняття нового Закону «Про прокуратуру» скорочення на 15 тис. працівників прокуратури (з посилання на прогноз одного із народних депутатів), якщо на сьогодні там працює приблизно така ж кількість (15902, якщо виходити із наведених даних в таблиці)? Хіба лише шляхом її повної ліквідації.
По-друге, хіба можна було робити такі висновки навіть про можливе скорочення чисельності прокурорів в результаті реформування органів прокуратури, виходячи лише з заяв того ж Андрія Портнова чи будь-кого із провладних народних депутатів, коли суспільство вже «звикло» до їх «солодких» обіцянок в зв’язку з іншими, напрацьованими саме ними реформами, як то в судовій системі чи при прийнятті нового КПК і т.д.?
По-третє, ні про які скасування «більшості повноважень» прокуратури ні в новому КПК, ні в проекті ЗУ «Про прокуратуру» мова не йде. Адміністрація Президента України в їхньому законопроекті лише пропонує відмовитись від здійснення прокуратурою нагляду за додержанням і застосуванням законів та досудового слідства та обмежити представницьку функцію прокуратури.
Вчетверте, не зрозуміло звідки автор цих публікацій зробив висновок про те, що «відомство Віктора Пшонки збільшує кількість слідчих». Посилання на відповіді деяких прокуратур областей та ГПУ про збільшення протягом 2013 року посад «прокурорсько-слідчих» працівників є таким, що може свідчити лише про нерозуміння автором публікації змісту поняття посад в штатному розписі органів прокуратури, де передбачено розмежування їх працівників на прокурорсько-слідчих, державних службовців та технічних працівників. Тобто, до «прокурорсько-слідчих» посад відносяться не тільки слідчі, а і прокурори, кількість яких завжди була значно більшою ніж слідчих. Більше того, в дійсності кількість посад слідчих в органах прокуратури почала скорочуватися, починаючи з 2007 року, коли були внесені зміни до ст. 112 КПК України 1960 року (розслідування умисних вбивств та зґвалтувань було передано слідчим МВС). Цей процес (скорочення посад слідчих) тривав і в подальшому, в т.ч. і упродовж 2013 року, коли активно велась робота по розробці нового Закону України «Про прокуратуру». Тому, твердження в публікації про «збільшення» посад слідчих протягом 2013 року не відповідає дійсності.
Ні про які суперечності дій Генпрокурора офіційним планам Адміністрації Президента України щодо реформування органів прокуратури і мови не може бути, Це теж помилкове припущення. Керівництво Генпрокуратури підтримало фактично всі ініціативи Адміністрації Президента щодо позбавлення органів прокуратури функцій нагляду за додержанням і застосуванням законів та досудового слідства, суттєвого обмеження функції представництва в судах інтересів соціально незахищених громадян, які не спроможні захистити свої права.
Тим більше, не мають права на життя і інші висловлені в публікаціях версії про ймовірний тиск керівників обласних прокуратур на ГПУ (це взагалі смішно), про розбіжності між словами АПУ та діями ГПУ, про спеціальне збільшення штатів, щоб в результаті скорочення вийти на таку ж саму кількість працівників, яка і була, і т.д. Це все фантазії або домисли політиків та експертів, на яких посилається автор.
Одночасно, не можу також повністю розділити думки одного з народних депутатів про те, що «збільшення кількості прокурорів не веде ні до зменшення злочинності, ні до покращення якості розслідувань, зростають лише видатки та корупційна рента». Це дуже поверховий і непрофесійний висновок, який ґрунтується, зокрема, більше на реаліях сьогоднішнього стану прокурорського нагляду та на репутації цього державного органу в суспільстві, а не в цілому на передбаченій новим КПК ролі прокурора в процесуальному керівництві досудовим слідством, здійсненні нагляду за органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, а також в підтриманні державного обвинувачення в судах.
А тепер конкретніше про справжні причини (точніше – об’єктивні підстави) для збільшення кількості прокурорських працівників (а не слідчих, про що іде мова в названих публікаціях) протягом 2013 року. Я не буду сперечатися з авторами публікацій з приводу того, чи дійсно справедливо і обґрунтовано зросла кількість прокурорів, наприклад, в таких областях як Дніпропетровська на 146, в той час як в прирівняній Донецькій лише на 14 осіб; в Івано-Франківській на 162, в той час як в подібній Кіровоградській всього на 28 осіб, в Київській області на 79, в той час як в аналогічній Житомирській всього на 1 особу; в Чернівецькій області на 87 прокурорів, в той час як в подібній Хмельницькій чи навіть Черкаській, відповідно, всього на 34 і 35 осіб і т.д. Я також не можу зрозуміти, з якою метою зросла кількість заступників в деяких обласних апаратах, наприклад, в Київській, Одеській, Харківській та АРК до 7.
В той же час, я абсолютно впевнений, що були достатні підстави для збільшення штатів в цілому в органах прокуратури України. І причинами такого «стрімкого розширення штатів» є не кількість зареєстрованих в ЄРДР кримінальних проваджень і не створення в ГПУ відділу забезпечення вимог законодавства Міністерством закордонних справ, на що посилається прес-служба ГПУ. Справа також не в тому, із яких джерел необхідно було покрити додаткові видатки держбюджету на створення додаткових робочих місць в органах прокуратури (а це 174 млн. грн.), оскільки, коли згадаємо понесені державним бюджетом витрати, наприклад, на підготовку України до ЄВРО 2012, то названа вище цифра взагалі не варта уваги.
Головна причина в тому, що суттєво збільшилося навантаження на прокурора в кримінальному процесі завдяки поспішному і непродуманому прийняттю нового КПК. Я неодноразово стверджував про те, що тепер прокурор не здійснює прокурорський нагляд за досудовим слідством, як це було раніше, а він є процесуальним керівником всіх слідчих, тобто не тільки органів прокуратури, а всіх інших правоохоронних органів: і МВС, і СБУ, і Міндоходів і зборів.
А це означає (якщо хтось цього не знає), що прокурор тепер приймає участь в досудовому розслідуванні з моменту реєстрації заяви чи повідомлення про злочин до винесення судом рішення по суті (ст. 37 КПК України), оскільки переважна більшість слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій проводяться слідчим з дозволу прокурора, або за його участю, або навіть прокурором особисто.
Так, для відому, згідно з новим КПК України, за рішенням слідчого судді, прийнятого на підставі клопотання слідчого, погодженого з прокурором, або клопотання самого прокурора, проводяться наступні слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії:
- обшук;
- огляд житла чи іншого володіння особи;
- аудіо-, відеоконтроль особи;
- арешт, огляд і виїмка кореспонденції;
- зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
- зняття інформації з електронних інформаційних систем.
- обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи;
- установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;
- спостереження за особою, річчю або місцем;
- аудіо-, відеоконтроль місця;
- негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження.
Слід зазначити, що прокурор не лише погоджує клопотання слідчого про проведення вищевказаних процесуальних дій, але й бере участь у судових засіданнях під час їх розгляду слідчим суддею.
Крім того, виключно на підставі постанови прокурора проводиться така негласна слідча (розшукова) дія як контроль за вчиненням злочину.
Також, виключно на підставі погодженого прокурором клопотання слідчого слідчий суддя:
- розглядає питання про накладення грошового стягнення на особу;
- тимчасово обмежує у користуванні такими спеціальними правами:
1) правом керування транспортним засобом або судном;
2) правом полювання;
3) правом на здійснення підприємницької діяльності.
- відстороняє від посади;
- надає дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів;
- накладає арешт на майно та на тимчасово вилучене майно;
- застосовує запобіжні заходи у вигляді:
1) особистого зобов’язання;
2) особистої поруки;
3) застави;
4) домашнього арешту;
5) тримання під вартою;
- надає дозвіл на затримання з метою приводу;
- продовжує строки тримання під вартою та домашнього арешту;
- змінює запобіжні заходи.
Більше того, всі вищенаведені слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, заходи забезпечення кримінального провадження можуть проводитися та, відповідно, застосовуватися слідчим суддею не тільки за клопотанням слідчого, але й за клопотанням самого прокурора.
Також, згідно положень КПК України, прокурору також надається право самостійно проводити весь комплекс слідчих (розшукових) та негласних слідчих розшукових дій, тобто фактично проводити досудове розслідування по будь-якій кримінальній справі.
Як можна говорити про безпідставність розширення штатів в органах прокуратури, коли сьогодні навантаження на одного прокурора – процесуального керівника складає в середньому більше сотні кримінальних проваджень, які, при цьому, знаходяться на різних стадіях: від початку досудового розслідування до розгляду справи судом. Мені деколи навіть називали цифри від 300-400 до 1000 (!) кримінальних проваджень на одного прокурора в окремих регіонах, а не від 13 до 100, як це скромно чомусь звучить у листі прес-служби ГПУ на адресу редакції «Української правди». Навіть якщо допустити, що процесуальним керівництвом досудовим слідством в органах прокуратури сьогодні займається хоча б четверта частина прокурорів (а це близько 15000:4=3750), то середнє навантаження в цілому по Україні на одного процесуального керівника складає (1 425 642 зареєстрованих проваджень : 3750 прокурорів =) 380 кримінальних проваджень! Про яку тоді якість досудового слідства, про який рівень прокурорського нагляду «у формі процесуального керівництва» можна говорити? Хіба може прокурор при такому навантаженні забезпечити належне розкриття злочинів та суворе дотримання прав і законних інтересів громадян, які попали в орбіту кримінального судочинства? Звичайно, що з таким навантаженням – ні. Саме непродуманість законодавчої політики держави в реформуванні кримінально-процесуального законодавства призвела до того, що в 2013 році було розслідувано лише 50619 тяжких і особливо тяжких злочинів, проти 94958 станом на 20.11.2012 року, тобто розкриття найбільш небезпечних злочинів зменшилося майже вдвічі!
Немаловажливим фактором для збільшення кількості прокурорів в 2013 році являлося і запровадження КПК 2012 року нового механізму реєстрації заяв і повідомлень про злочини, оскільки тепер держателем Єдиного реєстру досудових розслідувань є Генеральна прокуратура України, а обов’язок зареєструвати всі без виключення заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення покладено як на прокурорів, так і слідчих всіх правоохоронних органів, але теж під контролем прокурорів. Тобто, якщо раніше виконанням цих обов’язків займалось багаточисельне МВС, то тепер цей тягар покладено виключно на органи прокуратури, що і зумовило об’єктивно необхідність збільшення їх штатів в цьому році.
Олексій Баганець
почесний працівник органів прокуратури України,
заслужений юрист України
Нет комментариев. Ваш будет первым!