Стан та проблеми протидії економічній злочинності на території України за 2020 рік (в порівнянні зі статистичними даними за 2016-2019 роки)

Зараз чомусь прийнято вважати, що однією із першочергових проблем протидії економічній злочинності є відсутність єдиного органу правопорядку, якому  належали б такі повноваження.  Хоча це і не зовсім так, бо в історії України був період, коли фактично – єдиним органом, який займався виявленням злочинів в економічній сфері і їх розслідуванням, в основній масі своїй, було Міністерство внутрішніх справ, а ще точніше – його оперативні підрозділи по боротьбі із розкраданням соціалістичної власності (скорочено-ОБХСС) та слідчі міліції. 

Заради об’єктивності потрібно уточнити, що розслідуванням незначної їх частини, а саме розкрадань в особливо великих розмірах, в деякий період часу займались виключно слідчі прокуратури. Від такої змішаної підслідності дійсно були більш вагомі результати протидії цьому виду надскладних в доказуванні кримінальних правопорушень, в результаті чого наносились відчутні «удари» по економічній злочинності.  До таких прикладів можна віднести хоча б кримінальні справи 80-х років минулого століття за фактами розкрадань грошових коштів в торговельних закладах м. Києва, в першу чергу, мережі, так званого, «Київавтоматторгу», у яких до кримінальної відповідальності були притягнуті сотні представників торгівлі,  контролюючих органів та пов’язаних із ними органів влади. Аналогічні резонансні злочини розслідувались слідчими прокуратури у тісній співпраці із оперативними працівниками ОБХСС в Херсонській та Харківській областях. До аналогічних розслідувань можна віднести і кримінальні справи того періоду часу про розкрадання державного майна, так званими, «кооператорами» в Дніпропетровській, Харківській та Чернігівській областях. Починаючи із 90-х років минулого століття, питанням виявлення і розслідування економічних злочинів вже займалися одночасно різні правоохоронні структури. Така невизначеність з правоохоронним органом, який би одноособово відповідав за стан протидії економічній злочинності, і призвела, на думку частини експертів,  до чого схиляється і влада протягом останніх 7-ми років, до тих негативних результатів  по протидії кримінальним правопорушенням в цій специфічній сфері, хоча це теж помилкова позиція. Але, не дивлячись на це, нинішня влада, всеодно , створила ще один новий орган правопорядку - Бюро економічної безпеки (БЕБ), яке, начебто, і буде займатись виключно протидією економічній злочинності.

Так, у відповідності до Закону «Про Бюро економічної безпеки України», який Верховна Рада ухвалила 28 січня 2021 року, основною функцією Бюро, начебто, буде аналітична робота, а не силові повноваження. Зокрема, БЕБ аналізуватиме бенефіціарів фінансових операцій і визначатиме, чи має в них місце порушення закону, чи ні. Хоча, більш ретельне вивчення норм цього Закону свідчить про зворотнє, а саме, про створення чергового силового «монстра», який буде ще більше «кошмарити», в першу чергу, бізнес-структури.

Так, відповідно до ст. 1 діючого Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Бюро економічної безпеки України  - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції. Діяльність Бюро економічної безпеки України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

В той же час, не виключно, що новостворене БЕБ зіштовхнеться в майбутньому з наступними проблемами:

·  знову ж таки, приділятиме більше уваги розслідуванням, а не превентивним заходам;

·         фінансові установи можуть неохоче передавати інформацію таким правоохоронним органам, якщо їм заздалегідь буде відомо, що цю інформацію може бути використано під час розслідування будь-якого іншого злочину (а не тільки «відмивання грошей» чи фінансування тероризму).

Також потрібно врахувати і той факт, що досить велика частина зареєстрованих, наприклад, в 2020 році, в Україні правопорушень у сфері економічної та фінансової діяльності – це злочини, які становлять низький рівень суспільної небезпеки. Наприклад, за ст. 213 КК України ("Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом") зареєстровано 269  проваджень, в той же час, як за ознаками такого більш суспільно небезпечного для держави злочину як "Шахрайство з фінансовими ресурсами" – (ст.222 КК України) – лише 142 провадження. Отже, може статися так, що БЕБ "захлинеться" в розслідуванні, вибачте, дрібних економічних злочинів замість зосередження своїх зусиль на виявленні і розслідуванні більш складних кримінальних правопорушень, тим більше, коли для їх розслідування немає ні конкретних методик, ні аналітичних напрацювань, ні, тим більше - повного та оперативного доступу до даних фінустанов через вищевказані причини. Більше того, за останні 6-ть- 7-м років розгублені майже повністю напрацьовані десятками років методи протидії кримінальним загрозам у сфері економіки, а тим більше, в частині збирання, обробки та аналізу інформації, а частина існуючих відверто застаріли. Я вже мовчу про відсутність уніфікованих із закордонними правоохоронними інституціями методів виявлення та розслідування фінансових злочинів, скоєних із використанням можливостей транснаціональних злочинних фінансових схем, які особливо розповсюджені не тільки сприяти розкраданню державного і комунального майна, а і головне - для відмивання злочинно здобутих майна і коштів. Тим більше в умовах, коли прокуратура, яка у відповідності до вимог Конституції України повинна не тільки здійснювати процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, а і організовувати його, фактично майже зруйнована, де тепер майже відсутні професійні кадри, які зможуть забезпечити виконання покладених на них функцій в організації розслідування такої складної категорії кримінальних правопорушень.

Тому, в Україні наразі потрібним є не черговий правоохоронний орган із заплутаною чи паралельною підслідністю (з проблемами на кшталт НАБУ чи ДБР), а створення нової служби, зі збалансованим акцентом не тільки на розслідуванні, а й на потужній аналітиці економічних процесів у країні та світі, а також превентивних заходах реагування, відповідальної саме за розслідування економічних злочинів проти держави, в якому б були зосереджені всі повноваження по боротьбі із цією специфічною категорією кримінальних правопорушень, позбавивши одночасно цих функцій інші органи досудового розслідування, перш за все, СБУ та Національну поліцію з тим, щоб зменшити необгрунтований та безпідставний тиск на бізнес. Але, існує ще один фактор, який явно не дозволить новоствореному органу реалізувати закладену в його однойменному законі ідею про єдиний орган по боротьбі із економічною злочинністю. Ним являється виключна підслідність НАБУ, яке, згідно вимог ч.4 ст.216 КПК України, уповноважене розслідувати злочини, передбачені ст.ст. 191, 209, 210, 211, 364, в т.ч. і вчинені керівниками суб’єктів великого підприємництва, у статутному капіталі яких частина державної чи комунальної власності перевищує 50%, а також в тих  випадках, коли розмір предмету кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п’ятсот або більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо кримінальне правопорушення вчинене службовою особою суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частина державної чи комунальної власності перевищує 50%. Тобто, створений таким чином новий орган правопорядку буде позбавлений функції розслідування, в першу чергу особливо тяжких та найбільш розповсюджених злочинів в сфері економіки, за ознаками яких теж НАБУ в 2020 році направило до суду аж 8 обвинувальних актів, що явно не відповідає криміногенній ситуації!!!

Про кримінальні правопорушення, вчинені на підприємствах, установах, організаціях України за видами економічної діяльності за період 2016-2020 рр.

Якщо дивитися дані звіту, так званого тепер, Офісу Генерального прокурора України «Про кримінальні правопорушення, вчинені на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності» за останні 5-ть років, то стан протидії цьому виду злочинності в минулому році виглядав таким чином.

Так, загальна кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, вчинених на підприємствах, установах, організаціях, за видами економічної діяльності протягом 2020 року складала 49 728 кримінальних проваджень, що значно менше чим у 2019 році – 56 903, у 2018 році – 58 606, у 2017 році - 52 903 та приблизно на рівні 2016 року – 47 833. Майже така ж тенденція і по виявлених тяжких злочинах даної категорії:18 460 проваджень, що менше ніж у 2018 році - 19 834, у 2017 році – 19 057 та приблизно на рівні 2019 року – 18 249, в той час, як по особливо тяжких кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація виглядає майже навпаки: з 2016 по 2018 роки їх кількість зменшувалась (у 2016 році – 1 895, у 2017 році – 1 825, у 2018 році – 1 513), в 2019 році була майже на рівні - 1 841 і дещо збільшилась у 2020 році -1 956. Що стосується цього виду злочинів середньої тяжкості, то їх реєстрація з кожним роком тільки зростала: з 18 877 в 2016 році до 23 979 в 2019 році, в той час як в 2020 році їх було зареєстровано, майже вдвічі менше (11 208)! Із цього виходить, що протидія злочинам даної категорії в 2020 році суттєво погіршилась фактично по всіх категоріях кримінальних правопорушень даного виду.

Що стосується вручених повідомлень про підозру у вчиненні таких злочинів (але, це без розбивки на особливо тяжкі, тяжкі, середньої та невеликої тяжкості): у 2020 році їх було 23 703 (або, 47,7%),  проти 21 869 (або, 38,4%), але менше ніж у 2018 році 24 870, хоча у відсотковому значені це склало більше - 42,4%. Тобто, виходячи із цих статданих, складається враження, що розкриття злочинів в минулому році було дещо кращим ніж у 2019 році, але, гірше ніж у 2018 році в кількісному вигляді.

Дещо краща ситуація в минулому році, по зрівнянню із позаминулим 2019 роком, і з розкриттям злочинів цього виду (в загальній кількості) і за направленими до суду обвинувальними актами: 22 829 (або, 45,9%), проти, 19 895 (35%) в 2019 році та приблизно на рівні 2018 року - 22 755 (39%). Але, ще раз наголошую, що робити висновок про позитивні зрушення немає достатніх підстав, бо це статдані узагальнені, без розбивки на кількість тяжких і особливо тяжких злочинів, з одного боку, які дійсно розкривати і розслідувати значно складніше, та середньої і невеликої тяжкості, яких значно більше в загальній масі розкритих. Тому, і статистика існує в такому узагальненому вигляді, щоб приховати справжню ефективність роботи органів досудового розслідування і прокуратури.

Переходячи до більш детального аналізу стану злочинності на підприємствах, установах і організаціях, відзначу, що, на превеликий жаль, за всі ці роки, так званих, «реформ» в сфері правоохоронної діяльності ні законодавчо, ні при формуванні статзвітності так і не було визначено, які ж конкретні кримінальні правопорушення тепер відносяться саме до категорії економічних. В зв’язку з цим, будемо намагатися їх визначати такими, виходячи виключно із назв існуючих конкретних розділів КК України.

Так, аналізуючи злочини у сфері господарської діяльності, треба справедливо зазначити, що загальна кількість виявлених там кримінальних правопорушень протягом останніх 7-х років, навпаки, продовжує щорічно стрімко знижуватись, що однозначно свідчить про суттєве послаблення протидії органів правопорядку і прокуратури цьому підвиду економічної злочинності, а може навіть і про фактичне згортання цієї діяльності.

Зокрема, якщо в 2020 році було зареєстровано 5 342 вказаних кримінальних правопорушень, то в тому ж дореволюційному 2013 році – 11 104, що було вдвічі більше!

До речі, щодо фіктивного підприємництва, то 18.09.2019 р. Президент України підписав прийнятий Верховною Радою Закон №1080 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким з Кримінального кодексу України виключено ст. 205 про кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво, а тому сьогодні немає можливості зрівняти дані про цей вид злочинів за 2020 рік, хоча у 2019 році  їх було обліковано всього 248 випадків, що теж значно менше, в т.ч. і в чотири рази, чим в попередні роки  (для зрівняння: у 2018 році – 715, у 2017 році – 784, 2016 році – 681, у 2015-му – 885, у 2014 – 858 та у 2013 – 891), що є додатковим свідченням значного зниження активності правоохоронців у виявленні злочинів в даній сфері.

Що ж стосується фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, то у 2020 році їх було зареєстровано трішки більше чим у попередні роки - 348 (у 2019 році – 283, у 2018 році -242, у 2017 році – 243, у 2016 році – 159, у 2015 році – 221, у 2014 році – 296,  у 2013 році – 291), в той час як випадків незаконної приватизації державного та комунального майна значно менше, в тому числі і значно, чим в попередні роки – 16 проти 22 у 2019 році, 17 - у 2018 році, 26 - у 2017 році та навіть -  і в три рази, чим у 2014 році – 46 (окрім, хіба що, 2016 року, коли їх було -10). Більше зареєстровано випадків шахрайства з фінансовими ресурсами - 142 проти 76 у 2019 році,  58 у 2018 році, 61 у 2017 році та 63 у 2016 році і приблизно нарівні із 2015 роком – 133, але, значно менше, в т.ч. і в кілька разів, чим у 2014 – 347 та в 2013 – 337. Зменшилась протидія нецільовому використанню бюджетних коштів:  виявлено всього 16 фактів, що менше, в т.ч. і в кілька разів, чим у 2019 році – 23, у 2018 році -18, у 2017 році -21, у 2015 році – 24, у 2014 – 34 та в 2013 – 48, але приблизно нарівні із  2016 роком -15, і це в той час, коли мільярдні суми розкрадаються на тендерах, коли лише німий не говорить про розтрату бюджетних коштів, виділених на ту ж оборону, а останнім часом на ремонт і будівництво доріг, в т.ч. і на Велику об’їздну навколо Києва, а тим більше, на, так зване, «Велике будівництво» зокрема із Ковідного фонду і т.д. Суттєво менше зареєстровано в минулому році фактів ухилення від сплати податків та зборів - 910, в тому числі і значно, по зрівнянню із усіма проаналізованими попередніми роками  (у 2018 році -1 099, у 2017 році – 1 009, у 2016 році – 1 203, у 2015 році – 1 748 , у 2014 – 1 899, а по зрівнянню із тим же 2013 роком -  навіть втричі – 3 069 (окрім, хіба що, 2019 року, коли їх було зареєстровано – 852)!!!

Ще гірша ситуація із розкриттям даного виду кримінальних правопорушень через кількість вручених конкретним особам повідомлень про підозру у їх вчиненні.

Подивіться самі.

Якщо говорити про найменш складні в доказуванні кримінальні правопорушення, такі як фіктивне підприємництво та шахрайство з фінансовими ресурсами, то закономірно і рівень їх розкриття шляхом повідомлення конкретним особам про підозру майже з кожним роком повинен був покращуватись. Але, насправді, на фоні щорічного зниження кількості виявлених і зареєстрованих фактів того ж фіктивного підприємництва з 891 в 2013 році до 248 в 2019 році, кількість вручених повідомлень про підозру у їх вчиненні залишилась майже однаковою в кожному із цих означених років і становила від 222 в дореволюційному 2013 році до 214 в 2019 році, а тому, начебто,  кращий відсоток їх розкриття, який по цій причині зростав з року в рік із 24,9% в 2013 році до 86,2% в 2019 році є хибним насправді, бо вираховувався саме завдяки зниженню активності правоохоронців по виявленню і реєстрації цього виду кримінальних правопорушень (за 2020 рік такі дані відсутні). Якщо брати шахрайство з фінансовими ресурсами, то і тут картина із їх розкриттям дуже схожа, хоча в кількісному вигляді і відрізняється дещо. Так, якщо в 2013-2014 роках кількість зареєстрованих таких злочинів становила відповідно 337 і 347, то, починаючи із 2015 року, їх виявлення і реєстрація майже щорічно знижувалась від 133 в названому році до 76 в 2019 році, хоча в 2020 році і дещо підвищилась по зрівнянню із 2015-2019 роками і становила 142. Разом з тим, у відсотковому вигляді стан розкриття цих злочинів шляхом вручення повідомлень про підозру, окрім 2018 року (всього 17,4%), був приблизно однаковим і пристойно високим, коливаючись від 57,1% в 2016 році до 74,6% в 2019 році. Хоча, по зрівнянню із 2019 роком (77,6%) у 2020 році цей відсоток також знизився і становив 74,6%.

По всіх інших кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація із їх розкриттям за показником вручення повідомлень про підозру конкретним особам набагато гірша. Особливо критична ситуація із розкриттям фактів незаконної приватизації державного і комунального майна, де протягом періоду з 2014 по 2019 рік не повідомлено про підозру жодній особі (!), хоча і кількість зареєстрованих таких фактів була невеликою (46 в 2014 році, 10 в 2016 році, 17 в 2018 році і 22 в 2019 році)! У 2020 році було виявлено 16 таких фактів і лише в одному кримінальному провадженні повідомлено особі (чи особам) про підозру!

Дуже низький відсоток розкриття фактів нецільового використання бюджетних коштів, який складав від 0% в 2016 та 2019 роках до 16,7% в 2018 році та 6,2% в 2020 році, що теж значно менше чим в 2013 році (20,8%) як у кількісному, так і у відсотковому вигляді.

Приблизно така ж ситуація і з щорічним зниженням кількості зареєстрованих фактів ухилень від сплати податків та зборів із 3 069 в 2013 року до всього 910 в 2020 року, тобто, майже в 4 рази, і відповідно щорічним зниженням кількості повідомлених підозр у їх вчиненні із 482 в 2013 році до 52 в 2020 році, тобто, майже в 5-ть разів! Але, у відсотковому вираженні ця картина ще гірша: якщо в 2013 році розкриття цих злочинів за кількістю вручених підозр становило 15,7%, то в 2015 році – вже вдвічі менше (8,8%) і далі приблизно так кожен рік (вище 11 чи 12 відсотків цей показник ніколи не підвищувався), а у 2020 році – ще знизився до 5,7% і це, при тому, що кількість зареєстрованих таких злочинів щорічно тільки зменшувалась!!! І це в той час, коли більше половини бізнесу знаходиться в тіні!

Таким чином, навіть ці статистичні дані наглядно підтверджують практичне згортання на теперішній час діяльності правоохоронних органів у протидії злочинності в сфері економічної діяльності, що, дійсно, при такій негативній тенденції буде загрожувати економічній безпеці нашої держави.

Набагато гірша ситуація із розкриттям даного виду кримінальних правопорушень за направленими до суду обвинувальними актами.

Так, за фактами незаконної приватизації державного і колективного майна у 2020 році до суду направлено всього 1 обвинувальний акт, хоча з 2014 по 2019 не направлено жодного (!). Край негативний відсоток розкриття, за направленими до суду обвинувальними актами, і нецільового використання бюджетних коштів, за вчинення якого у 2020 році до суду направлений теж лише 1 обвинувальний акт (що склало всього 6,2%), в 2014, 2016 і 2019 році до суду не направлено жодного обвинувального акту; в 2015 році – 1 обвинувальний акт, що складало 4,1%, та по 3 в 2017 та 2018 роках, що складало, відповідно, 14,2% і 16,7%, в той час, як в тому ж 2013 році таких обвинувальних актів було направлено до суду 8. Приблизно така ж негативна ситуація і з розкриттям фактів ухилення від сплати податків і зборів, за вчинення яких майже щорічно з 2013 року кількість направлених до суду обвинувальних актів тільки зменшувалась: з 165 в 2013 році до 10 в 2020 році, тобто у 16 разів, а у відсотковому вимірі ще критичніше: від 5,4% в 2013 до 1,09% в 2020 році!!!

Не набагато краща ситуація і з розкриттям фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за направленими до суду обвинувальними актами.

При майже щорічному зниженні кількості направлених до суду таких обвинувальних актів із 95 в 2013 році до 62 і 64, відповідно, у 2017 та 2018 роках та 24 в 2016 році та відсоток їх розкриття за цим показником протягом цього періоду коливався з 18% в 2015 році і 15,1% в 2016 році до 26,7 % в 2020 році, хоча це теж менше ніж було не тільки в 2013 році - 32,6%, а і у 2019 році - 31,1%!

Ще більш показовим фактором практичного згортання діяльності органів досудового розслідування та прокурорів щодо протидії кримінальним правопорушенням в сфері господарської діяльності є судова практика по розгляду обвинувальних актів про такі злочини. На превеликий жаль, у статистичних звітах Офісу Генерального прокурора відсутня розбивка даних про кількість вироків як обвинувальних, так і виправдальних, та закритих проваджень судами по кожному із видів цієї категорії злочинів в період з 2013 по 2017 роки, тим більше, що статистичні дані за ст.ст. 199-233 КК України (за виключенням ст.212 КК України) про результати їх розгляду судами за цей період взагалі були об’єднані(!) в одну цифру! Скоріш всього, для останніх Генеральних прокурорів взагалі були нецікавими, або навіть не зрозумілими, кінцеві результати протидії злочинності у цій надважливій сфері.

І даремно, бо судові результати розгляду направлених до судів обвинувальних актів по даній категорії злочинів додатково підтверджують не тільки зниження їх кількості виявлених (зареєстрованих) за ці роки, а і низьку якість досудового розслідування цієї категорії злочинів та рівня публічного (державного) обвинувачення.

Ви тільки вдумайтесь, в 2020 році було засуджено всього 37 осіб за вчинення кримінальних правопорушень даної категорії, що значно менше, в т.ч. і в десятки разів, чим в попередні роки (в 2019 році – 129, в 2018 – 222, в 2017 – 1002, в 2016 – 993, в 2015 – 1 400, в 2014 – 1 638 і в 2013 – 1 882)! При цьому, кількість засуджених судами осіб за такі специфічні злочини майже щорічно за аналізуємий період тільки зменшувалась!!!

Необхідно також звернути увагу і на негативну тенденцію по винесенню судами виправдальних вироків у даній категорії злочинів: якщо в 2013 році судами було виправдано всього 24  таких особи, то в 2014 вже 44, в 2015 році – 85, в 2016 році – 52, а в 2017 році вже в десятки разів більше – 274!!! І це при тому, що достатньо велика кількість таких проваджень у судах просто закривалась. І якщо в 2014-2015 роках було закрито відносно відповідно 1 111 та 916 осіб, то в 2016 році – 575, а в 2017 році – 718 осіб, тобто їх кількість знову почала зростати!

Звертає на себе увагу той факт, що в 2018 і 2019 роках статистичні дані по даній категорії кримінальних правопорушень вже були розподілені окремо по кожному із них, зокрема, і за ст.ст. 205, 209, 233, 222 і 210 КК України, із вивчення яких вбачається, що, в основному, судами засуджувались особи лише за вчинення найбільш простих в доказуванні кримінальних правопорушень: фіктивного підприємництва – 185 осіб за 2018 рік і ще менше – 88 осіб за 2019 рік та всього - 7 за 2020 рік, хоча відносно значно більшої кількості осіб провадження були закриті судами: в 2018 році відносно – 184 осіб, у 2019 році – відносно 232 осіб та у 2020 році – відносно 47 осіб; за шахрайство з фінансовими ресурсами засуджено всього 3 особи в 2018 році, в той час як закрито проваджень відносно  17 осіб, в 2019 році засуджено 8 осіб, а закрито відносно 24 осіб, а у 2020 році засуджено – 9 осіб, а відносно 38-ми обвинувачених, тобто, втричі більше, проваджень були закриті! Разом з тим, судами в цей час взагалі не приймались рішення у злочинах, передбачених ст.233 (незаконна приватизація), лише відносно однієї особи було закрито таке провадження у 2018 році; за ст.210 КК України (нецільове використання бюджетних коштів) засуджено всього 2 особи  в 2018 році і 1 особа  - в 2019 році і по одному такому провадженню в ці роки було закрито, в той час як у 2020 році жодна особа не засуджена, а стосовно двох осіб провадження закриті.

За ст. 209 КК України в 2018 році засуджено 19 осіб, в 2019 році – 21 особа і у 2020 році – 17 осіб,  в той час як виправдано– 4 особи в 2018 році, 7 осіб – в 2019 році та 1 у 2020 році, при цьому, закрито таких проваджень в минулому році відносно 3-х осіб (у 2018 році –  відносно 1 особи і у 2019 році – відносно 3-х осіб).  Тобто, судами в цій категорії злочинів в основному провадження закривались або виносились виправдальні вироки, в той час як засуджувалась мізерна кількість осіб.

Як по мені, то ще гірша в цей період ситуація із розглядом судами обвинувальних актів за ст.212 КК України (ухилення від сплати податків і зборів). Так, починаючи з 2014 року, коли за такі злочини було засуджено 82 особи, їх кількість щорічно тільки знижувалась: в 2015 – 52 особи, в 2016 – взагалі жодної (!), в 2017 – всього 9, в 2018 – 13, в 2019 році - 11 осіб, а в минулому - лише 4 особи!!! І тому не дивно, що якщо в 2013 році судами було виправдано 5 осіб за цією статтею КК України, то в 2015 – вже 25,  в 2017 – аж 232 особи, тобто, більше ніж у 50 разів (!), у 2018 році – 5, у 2019 році- 10 і у 2020 році – 1, тобто, стан дотримання конституційних прав і свобод громадян під час розслідування цієї категорії злочинів катастрофічний. Про суттєве погіршення не тільки результатів роботи органів досудового розслідування і прокурорів, а і низьку якість досудового розслідування та процесуального керівництва, свідчать і статдані про величезну кількість закритих судами кримінальних проваджень даної категорії, особливо, за останні два роки. Зверніть увагу на ці цифри: якщо в 2016 році було закрито 32 таких проваджень, то 2017 – вже 206, в 2018 – 198, в 2019 – 258, а у 2020 році – 117, що свідчить про низький професійний рівень наших правоохоронців та прокурорів, так і свідоме ігнорування ними прав і свобод громадян на досудовому розслідуванні!

Більше скажу: кількість облікованих злочинів даного виду, в основному, тільки збільшується з 10 756 в 2017 році до 11 160 в 2020 році. Приймаючи до уваги, що, як правило, це очевидні кримінальні правопорушення, які можна розкрити якнайшвидше, відсоток розкриття їх за цей період за врученими підозрами тільки погіршувався:  з 54,3% в 2014 році до 50,9% в 2020 році; не набагато краще ці дані виглядають і в кількісному вигляді: з 5 651 в 2014 році до 5 676 в 2020 році, що майже на одному рівні! Погіршувався стан розкриття цих злочинів як в кількісному вигляді, так і особливо – у відсотковому, і за направленими до суду обвинувальними актами: з 4 892, що склало 47% в 2014 році, до 4 623, що складало 41%, в минулому році. Про негативні тенденції у виявленні, розкритті та розслідуванні злочинів даного виду свідчить і той факт, що залишок нерозслідуваних таких злочинів збільшився з 5 003 в 2014 році до 6 273 в 2020 році.

На жаль, для більш повної картини щодо протидії цьому виду злочинів не вистачає статданих про результати розгляду судами обвинувальних актів в цих провадженнях: скільки осіб засуджено, скільки із них вступили в законну силу, скільки із них були перекваліфіковані на менш суспільно небезпечні діяння, по скількох винесено виправдальні вироки та скільки проваджень було судами закрито. Відсутні в статзвітах і дані про кількість повідомлених у таких провадженнях підозр, які в ході досудового розслідування не знайшли всього підтвердження і провадження були закриті слідчими і прокурорами (окремо) за відсутності події і складу злочину та за не доведенням винуватості.

В той же час, за даними Судової адміністрації, за статтею 205 КК України (Фіктивне підприємництво) у 2020 році на розгляді у судах перебувало усього 94 (у 2019 році - 434, у 2018 році -523) кримінальних провадження, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді - 9, в той час як у 2019 році - 314 та у 2018 році – 440, тобто, це в кілька десятків разів менше, ніж в попередні роки. Кількість осіб, провадження щодо яких розглядались в минулому році в судах, становила 153, що теж значно менше ніж в попередній 2019 рік – 516 та у 2018 році -591, у т.ч. за вчинення злочину у складі організованої злочинної групи чи злочинної організації всього 7, що також значно менше ніж у 2019 році - 18 та у 2018 році -11!

Кількість розглянутих судами проваджень про такі злочини у 2020 році становила всього 49, що теж значно менше ніж у 2019 році – 341 та   у 2018 році- 402).

Із розглянутих 49 (у 2019 році - 341, у 2018 році - 402)  кримінальних проваджень, судами повернуто прокурору 10 (у 2019 році - 18, у 2018 році - 14), а закрито 36 (у 2019 році - 214, у 2018 році - 179).

Засуджено судами за вчинення таких кримінальних проваджень усього 7 осіб, що у десятки і сотні разів менше ніж у 2019 році – 88 та у 2018 році - 185, закрито кримінальних проваджень щодо 47 ( у 2019 році - 232, у 2018 році - 184) осіб та щодо 23 (у 2019 році - 22, у 2018 році - 15) осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, чи направляли їх прокурори повторно до суду, статзвіт, знову ж таки,  це приховує.

Відповідно у минулому році на розгляді у судах перебувало і найменше кримінальних проваджень за ст. 205 КК України, однією із причин цього є той факт, що з 25 вересня 2019 року було декриміналізовано дану статтю (Закон України  «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес»)!

За статтею 209 КК України (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) у 2020 році на розгляді у судах перебувало 250 (у 2019 році - 252, у 2018 році - 221)  кримінальних проваджень, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді - 70 (у 2019 році - 84, у 2018 році - 91). Кількість осіб, провадження щодо яких розглядались в минулому році у суді, становила 444 ( у 2019 році - 464, у 2018 році - 403).

Кількість розглянутих судами проваджень у 2020 році становила 40 (у 2019 році - 62, у 2018 році - 47), у т.ч. з постановленням вироку усього 19  (у 2019 році - 25, у 2018 році -21), із них з визнанням винуватості 14, що на рівні із 2019 роком -14 та  2018 роком - 13.

Із цих розглянутих 40 кримінальних проваджень повернуто прокурору 11 (у 2019 році - 9, у 2018 році - 2), а закрито 5 (у 2019 році - 4, у 2018 році - 14).

Засуджено за вчинення цього злочину усього 17 осіб, що менше ніж в попередні роки (у 2019 році - 21, у 2018 році - 19), виправдано 1 особу (у 2019 році - 7, у 2018 році - 4), закрито щодо 3 осіб ( у 2019 році - 12, у 2018 році - 1) та щодо 23 осіб (у 2019 році - 21, у 2018 році - 29) кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направляли прокурори ці обвинувальні акти до суду повторно, в статзвітах також нічого не зазначено.

Отже, можна зробити висновок, що у 2020 році найменше було розглянутих судами проваджень та винесено вироків по цій категорії кримінальних правопорушень. Найбільша кількість повернутих прокурору обвинувальних актів для доопрацювання та найменша кількість засуджених осіб свідчать явно про відсутність належної взаємодії та професіоналізму правоохоронців і прокурорів по збору, перевірці і оцінці доказів вини обвинувачених, а також про направлення до суду обвинувальних актів які не грунтуються на зібраних матеріалах досудового розслідування.

За статтею 210 КК України (Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків з бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням) у 2020 році на розгляді у судах перебувало усього 4 кримінальних провадження (у 2019 році - 5, у 2018 році - 4), у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді - 2 (у 2019 році - 3, у 2018 році - 2). Кількість осіб, провадження щодо яких розглядались у суді, становила 5  (у 2019 році - 6, у 2018 році -5). Кількість розглянутих судами проваджень за цією статистикою у 2020 році становила всього 2 (у 2019 році - 0, у 2018 році - 2), але, без постановлення жодного вироку (у 2019 році - 0, у 2018 році - 1), бо обидва були закриті судом.

Тобто, за цей злочин в минулому році не було засуджено жодної особи (у 2019 році - 1, у 2018 році - 2), кримінальні провадження закрито судом щодо 2 осіб (у 2019 році - 0, у 2018 році - 1).   

До речі, жодного вироку (як обвинувального, так і виправдального) не було постановлено і в 2021 році. Це свідчить не про відсутність нецільового використання бюджетних коштів в нашій державі, а, навпаки, про його «процвітання», бо, на жаль, немає сьогодні кому ці факти виявляти та доказувати в суді належними і допустимими доказами. А по-друге, розкривати і доводити доказами такі злочини сьогодні і не вигідно, бо, як правило, це потягне за собою призупинення, зупинення або зменшення бюджетних асигнувань, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, тобто, не надходження даних коштів «у кишені» чиновників.

За статтею 212 КК України (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів) у 2020 році на розгляді у судах перебувало 309 кримінальних проваджень (у 2019 році - 469, у 2018 році - 416), у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді - 141 (у 2019 році - 287, у 2018 році - 256), тобто, значно менше ніж в попередні два роки. Кількість осіб, провадження щодо яких за цією статтею КК України розглядались у судах, становила 416 (у 2019 році - 587, у 2018 році - 544), що теж менше ніж в2 попередні роки.

Кількість розглянутих проваджень у 2020 році становила 140 (у 2019 році - 293, у 2018 році - 234), що теж менше, із яких прокурору повернуто 11 (у 2019 році - 12, у 2018 році - 11) та закрито 118 кримінальних проваджень (у 2019 році - 258, у 2018 році - 198).

Звертає на себе увагу той факт, що засуджено судами за вчинення даного злочину усього 4 особи (у 2019 році - 11, у 2018 році - 13), тобто, теж менше чим в попередні роки. Виправдано 1 особу (у 2019 році - 10, у 2018 році - 5), кримінальні провадження закрито щодо 117 осіб (у 2019 році - 258, у 2018 році - 198) та щодо 12 осіб (у 2019 році - 13, у 2018 році - 11) кримінальні провадження було повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направили їх прокурори повторно до суду із статзвіту не вбачається.

Таким чином, навіть факт втричі менше засудження судами осіб за даний вид злочину є показником відсутності у правоохоронців та прокурорів професійних навиків та вміння документувати та формувати належну доказову базу для винесення обвинувального вироку.

За статтею 222 КК України (Шахрайство з фінансовими ресурсами) у 2020 році на розгляді у суді перебувало 82 кримінальних провадження, що трішки більше ніж у 2019 році – 54 та у 2018 році - 42, у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді 62 (у 2019 році - 34, у 2018 році - 26). Кількість осіб, провадження щодо яких розглядались у суді, становила 91, що теж більше ніж у два попередні роки (у 2019 році – 63 та у 2018 році - 45).

Розглянуто судами у 2020 році 47 таких проваджень, що теж дещо більше ніж у 2019 році – 35 та у 2018 році – 22, але, із них закрито 37, що більше ніж у 2019 році – 28  та  у 2018 році - 17, тобто, значно більше.

Засуджено усього 9 осіб. Виправдано судом 1 особу, так як і в 2018 та 2019 роках, а ось закрито кримінальних проваджень щодо 38 осіб, що значно більше ніж  у 2019 році – 24 та у 2018 році - 17.

З цього можна зробити висновок, що не дивлячись на те, що шахрайство з фінансовими ресурсами є одним із злочинів проти фінансової безпеки держави, факт закриття судами 80% кримінальних проваджень за даною статтею є безпосереднім свідченням незадовільної роботи всіх правоохоронних структур.

За статтею 233 КК України (Незаконна приватизація державного, комунального майна) у 2020 році на розгляді у судах перебувало усього 2  кримінальних провадження, до речі, як і в двох попередніх роках (у 2019 році - 2, у 2018 році - 2), причому, жодного із них не надійшло у звітному періоді  (у 2019 році -1 , у 2018 році - 0). Кількість осіб, провадження щодо яких розглядались у суді, становила 5, як і у 2019 році та 2018 роках. Жодного такого провадження у 2020 році не було судом розглянуто, в той час як у 2018 році – 1, а тому і вироки в минулому році не виносились і провадження судом не закривались.

Але, і це ще не повна картина реального стану, так званої, протидії, злочинам у сфері економіки, бо, окрім названих, до них можна віднести і деякі злочини проти власності (ту ж ст.191 КК) та частину злочинів у сфері службової діяльності, зокрема, за  ст.ст. 364, 366, 367 КК України, які вчиняються виключно в сфері господарської діяльності.  На жаль, таких даних не містить жоден статистичний звіт, які складаються сьогодні в Офісі Генерального прокурора, що підлягає додатковому вивченню і корегуванню з метою наведення порядку із обліком злочинів, які відносяться до економічної сфери. Але, ці питання потрібно адресувати не тільки керівництву Офісу Генерального прокурора, а і – профільному комітету ВР.

Для прикладу: за статтею 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) у 2020 році на розгляді у судах перебувало 3 618  кримінальних проваджень, що дещо більше чим у  2019 році - 3 314 та у 2018 році -2 907), у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді - 1 282, що менше чим у 2019 році – 1 328 та у 2018 році – 1 389). І це при тому, що, ми не володіємо статданими про те, а скільки із цієї кількості було за частинами 4 і 5 цієї статті, тобто, про вчинені тяжкі та особливо тяжкі злочини, які звичайно виявляти і доказувати набагато складніше. До речі, кількість осіб, провадження щодо яких за ст. 191 КК України розглядались у суді, становила 4 935, що трішки більше ніж у 2019 році – 4 543, але, менше ніж у 2018 році – 3 949. Кількість розглянутих судами проваджень за цією статтею у 2020 році становила 677, що значно менше ніж у 2019 році – 893 та у 2018 році - 851, у т.ч., з постановленням вироку (разом виправдальні та обвинувальні) -  387, що теж значно менше ніж у 2019 році – 524 та у 2018 році - 479, але, із них з визнанням винуватості конкретних осіб тільки 54, що теж менше ніж в попередні роки (у 2019 році - 57, у 2018 році - 59).

Із розглянутих 677 кримінальних проваджень судами повернуто прокурору 74, яка їх подальша доля невідомо, а закрито 153 кримінальних проваджень.

Засуджено усього 345 осіб, що теж менше ніж у два попередніх роки (у 2019 році - 479, у 2018 році - 451), а виправдано судом 42 особи, що менше ніж у  2019 році - 73, але, більше ніж у 2018 році - 40, закрито судом провадження щодо 158 осіб та щодо 109 осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направляли прокурори повторно ці обвинувальні акти до суду, невідомо. Статистика про це нічого не зазначає.

Таким чином, із викладеного вище, можна зробити однозначний висновок про те, що органи правопорядку і прокуратури суттєво знизили в минулому році результативність і ефективність в роботі по протидії злочинам у сфері економіки по різним причинам, в т.ч. і в результаті неналежного виконання наданих їм повноважень, відсутності належної взаємодії і координації в результаті позбавлення органів прокуратури функції нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування та катастрофічних наслідків від так званої масової «переатестації» прокурорів, внаслідок якої найбільш професійні кадри були незаконно  звільнені з роботи та довгий час існували і існують незаповнені кадрові вакансії як в центрі, так і на місцях.