Стан злочинності в державі за 2015 рік та результати протидії їй з боку держави і як це пов’язано із реформуванням правоохоронних органів

Відсутність в державі програми боротьби зі злочинністю знімає з Уряду обов’язок звітувати про проведену роботу на вказаному напрямку, а це позбавляє Верховну Раду України, Президента України та й народ України, як єдине джерело влади, реально оцінити роботу вищого органу виконавчої влади

Результати вивчення аналітичних даних за минулий рік свідчать, що криміногенна ситуація в державі суттєво погіршується.

Так, в 2015 році на 6,8% більше обліковано кримінальних правопорушень (565182 проти 529139), відмічається ріст тяжких злочинів (з 154216 в 2014 проти 177855 в 2015 р. або на 15,3%), відповідно і частка їх в загальній злочинності також суттєво збільшилась (з 26,6 до 31,47%).

Зросла кількість облікованих злочинів проти власності (з 311372 в 2014 до 362213 в 2015, або на 16,4%).

Погіршились показники виявлення та розкриття злочинів у сфері господарської діяльності (7631 виявлено, розкрито 2380, до суду з обвинувальними актами направлено лише 1958).

Зокрема, у структурі кримінальних правопорушень у цій сфері ситуація теж погіршилася.

Так,  всього було викрито 221 (проти 296 в 2014 р.) факт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, 1748 (проти 1889 у 2014 р.) фактів ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), майже втричі менше – 133 (проти 347 у 2014 році) шахрайств з фінансовими ресурсами та всього 24 (проти 34 в 2014 р.) – нецільового використання бюджетних коштів.

Зросла кількість деяких кваліфікованих найбільш суспільно-небезпечних видів кримінальних правопорушень у структурі злочинів проти громадської безпеки.

Так, в 2015 році обліковано 17 фактів бандитизму проти 12 в 2014 р., 18 фактів створення злочинних організацій, що більше ніж втричі показників 2014 року ( було всього 5), 849 фактів створення терористичних груп і організацій проти 478 в 2014 році, тобто їх кількість теж зросла вдвічі.

Не дивлячись на постійні (останнім часом) багатообіцяючі виступи в ЗМІ нового керівника Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, кількість виявлених кримінальних правопорушень в сфері обігу наркотичних засобів продовжує попередню тенденцію до зменшення (25908 проти 30494 або на 15% менше). Стан їх розкриття теж погіршився (19767 проти 24902, або на 20,6%), ще менше скеровано до суду обвинувальних актів за цими злочинами (18633 проти 22883, що теж на 18,5% менше).

А якщо говорити більш предметно про розкриття правопорушень щодо незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, то в 2015 році цей показник складав всього 6614 фактів проти 8412, що теж менше на 21,37%.

Стабільно зменшується кількість виявлених кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності – в 2015 році обліковано всього 14997, що менше на 3,6% показників минулого року та складає всього 2,65% від усіх облікованих злочинів.

На 19,2% менше розкрито в 2015 році злочинів проти правосуддя (2605 проти 3227 в 2014 році), а відповідно менша і їх питома вага в загальній структурі злочинів даної категорії. Ще менше їх направлено в 2015 році до суду з обвинувальними актами (2400 проти 2984 в 2014 р.).

Суттєво погіршилася ситуація із результатами розслідування зареєстрованих кримінальних правопорушень.

Так, на 5,6% менше, чим в 2014 році, вручено особам повідомлень про підозру (188099 проти 199263), зменшилась і питома вага таких правопорушень (з підозрюваними особами) в структурі загальної кількості облікованих (33,3% проти 37,7%).

Зменшилася і кількість скерованих до суду кримінальних проваджень (щодо 163795 злочинів проти 173311 в 2014 році або на 5,5% менше). Питома вага їх в структурі загальної злочинності теж зменшилася і складає 29% проти 32,7%.

Продовжує збільшуватися залишок кримінальних проваджень, у яких не прийнято рішення. Так, якщо в 2014 році цей показник склав 337319 кримінальних правопорушень, то в 2015 році їх кількість становила вже 385543, або на 14,3% більше.

На превеликий жаль, з кожним роком зростає кількість осіб, незаконно притягнутих до кримінальної відповідальності.

Так, в 2015 році судами було виправдано 531 особу проти 442 в 2014 р.

Продовжує знижуватись і до того низький відсоток розкриття кримінальних правопорушень. Так, якщо в 2014 році він становив 37,7% (тобто, це там, де особам повідомлялось про підозру), то в 2015 році він зменшився і становив вже 33,3%.

Ще меншим в 2015 році був відсоток розкриття кримінальних правопорушень минулих років (у яких особам повідомлялось про підозру) - 5,25% проти 9,95% в 2014 році.

На превеликий жаль, з кожним останнім роком погіршується результативність роботи правоохоронців на напрямку протидії організованій злочинності і тому невідомо чим керувались законодавці та нинішнє керівництво МВС, коли ліквідовували (без пояснення будь-яких причин) спецпідрозділи по боротьбі із організованою злочинністю (УБОЗ). У всякому випадку, якби вони спочатку проаналізували стан злочинності на цьому напрямку і дотримувались вимог Конституції України, то такої б шкоди не накоїли.

Так, в 2015 році всіма правоохоронними органами було викрито всього 135 стійких злочинних угрупувань (проти 166 в минулому році), з яких 4 злочинних організації, в той час, як, наприклад, у 2013 році їх було викрито 185, у 2012 році – 287, у 2010 році – 435, а у 2005 році – 544!!!

Відповідно погіршився і стан боротьби із організованою злочинністю в сфері корупції.

Так, якщо в 2014 році правоохоронцями виявлено 32 організованих злочинних групи з корумпованими зв’язками, з яких 14 діяли в органах влади та управління (при цьому було припинено злочинну діяльність 18 організованих груп у бюджетній сфері), то в 2015 році виявлено лише 11 організованих груп з ознаками корупції (що на 65,6%, або майже тричі менше), з яких лише 4 (тобто на 71,4%, або майже в чотири рази менше) в органах влади і управління, а також припинено злочинну діяльність 6 ОЗГ в бюджетній сфері, що на 66,6% менше ніж в попередньому.

Ще гірші результати в частині викриття осіб, які вчинили ці злочини.

Так, в 2015 році правоохоронцями встановлено 570 осіб, які вчинили злочини даної категорії, проти 676 осіб в 2014 р., що менше на 15,7%.

До речі, протягом 2014-2015 років не викрито жодного організованого злочинного угрупування у сфері приватизації, нафтогазової та металургійної промисловості, а тим більше -  електроенергетичному комплексі, а у 2015 році – і у сфері земельних відносин, що може свідчити лише про згортання активної і головне - професійної діяльності правоохоронних органів, однією з головних причин чого є проведення непродуманих, так званих, «реформ» в правоохоронній системі.

Значно менше в 2015 році скеровано до суду з обвинувальними актами кримінальних проваджень даної категорії – 176, в той час як в 2014 році їх було 213, і це при тому, що судами навіть із зазначеної кількості повернуто прокурорам 21 справу із різних підстав.

Попри те, що встановлена в ході розслідування сума збитків, завданих злочинами, вчиненими ОЗГ, є і в цілому незначною, відсоток їх відшкодування в період 2014-2015 років залишається ще гіршим.

Так, якщо в 2014 р. із встановлених 289 млн. грн. збитків в ході досудового слідства було відшкодовано 63 млн., тобто лише четверту частину, то в 2015 р. було встановлено збитків на суму в три рази меншу – 62,2 млн. грн., з яких відшкодовано ще менше – лише 10 млн. грн.!!!

Не дивлячись на те, що протягом 2015 року дещо покращилась робота правоохоронних органів з викриття і розслідування корупційних злочинів (дещо більше закінчено, дещо більше із них тяжких і особливо тяжких і т.д.), по частині якісних і ефективних показників її результати не зовсім втішні і не відповідають вимогам часу і настроям суспільства, а тим більше – проголошеним деклараціям.

Зокрема, в 2015 році різко погіршилась результативність роботи органів прокуратури на цьому напрямку, якими до суду скеровано з обвинувальним актом лише 246 проваджень даної категорії, тобто менше на 45% ніж у 2014 році (що складає всього 9,9% від усіх скерованих до суду всіма органами), тоді як в 2014 році їх було 448.

Разом з тим, що протягом останніх років кількість виявлених корупційних правопорушень, вчинених професійними суддями, є незначною, робота на цьому напрямку у 2015 році теж різко погіршилася. Так, якщо у 2014 році всіма правоохоронними органами було притягнуто до кримінальної відповідальності за корупційні дії 17 професійних суддів, то у 2015 році таких осіб притягнуто лише 10, або майже удвічі менше.

Всіма правоохоронними органами в 2015 році скеровано до суду 942 кримінальні провадження про одержання неправомірної вигоди, що на 9,2% менше чим в 2014 р.

Погіршився і стан відшкодування збитків, завданих корупційними кримінальними правопорушеннями

Якщо в 2014 році було відшкодовано 77 млн. 395 тис. грн. із завданих 153 млн. 789 тис. грн., що складало 50,3%, то в 2015 році із встановлених 3,6 млрд. грн. відшкодовано лише 548 049 051 грн. або всього 15%!

Насторожує ріст кримінальних проваджень, скерованих до судів для вирішення питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності (якщо в 2014 р. таких справ було 25, то в 2015 вже 47, тобто майже вдвічі більше), що може свідчити про погіршення якості проведення досудового розслідування у цій категорії справ, що змушує правоохоронців йти на компроміс із особами, які вчинили ці злочини.

Не дивлячись на проведені так звані «реформи» в МВС та багатообіцяючі заяви і звіти керівництва МВС та національної поліції, радників цього міністра як штатних, так і позаштатних, та їх прихильників, не покращилася і ситуація із станом вуличної злочинності.

Більше того, в 2015 році, попри зменшення кількості зареєстрованих хуліганств (-842), значно менше їх і розкрито (1742 проти 2207, тобто на 465), в суд також скеровано таких проваджень значно менше – 1472 проти 1896 в 2014 році.

Значно зросла кількість крадіжок (273756) – на 46923 більше ніж в 2014; більше зареєстровано грабежів (22108), а саме на 1517, менше розкрито їх і відповідно – менше направлено до суду.

Окремо звертає на себе увагу суттєве зростання квартирних крадіжок.

Так, якщо у 2014 році їх було виявлено 18992, то у 2015 році вже 21379, тобто на 2387 більше. При цьому, стан їх розкриття теж погіршився. У 2015 році розкрито 4518 таких злочинів (21,1% від виявлених), тоді як у 2014 році таких злочинів було розкрито 4763 (25% від виявлених). Відповідно у 2015 році менше скеровано таких справ до суду – 4131 проти 4261 у 2014 році.

Хвилює також ситуація із повнотою реєстрації та розкриття фактів незаконних заволодінь транспортними засобами. Не дивлячись на те, що кількість зареєстрованих в 2015 р. угонів а/м чомусь зменшилась (що об’єктивно викликає великі сумніви), їх розкрито теж менше і відповідно менше скеровано таких справ до суду!

На нашу думку, зменшення кількості таких злочинів сталося за рахунок Донецької і Луганської областей, де на територіях, підконтрольних Україні, зареєстровано менше таких викрадень, ніж в 2014 році: відповідно на 1820 (- 68,4%) і 1 034 (- 70,1%). Якщо ж оцінити статистичні дані без урахування цих областей, то кількість викрадень автотранспорту в Україні, навпаки, збільшилася на 29% (з 7807 до 10042).

Беззаперечно лідирує тут Київ, де було зареєстровано 1957 автоугонів. У п'ятірку найбільш потенційно небезпечних місць з точки зору розкрадання автотранспорту також входять Дніпропетровська область (1138 таких злочинів), Одеська (1122), Донецька (842) і Київська (827). На території цих регіонів скоєно більше половини від загальної кількості викрадень автомашин.

В цілому ж значне збільшення (на 20-28%) крадіжок автомобілів зафіксовано в таких областях: Вінницькій, Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Одеській, Рівненській, Сумській, Херсонській, Хмельницькій, Чернігівській та в місті Києві.

На жаль, стан розкриття таких злочинів в Україні в 2015 році вкрай негативний. Так, наприклад, в Києві повертають власникам лише 9,9% від загальної кількості викрадених машин. В Одеській області не знаходять 77,8% викрадених авто, в Київській - 75,8%, Дніпропетровській - 71,7%, Сумській - 69,6% і Полтавській - 69,5%.

Викликає занепокоєння стан справ у Миколаївській області, де рішення про закриття кримінального провадження приймається майже по кожному четвертому зверненню громадян про крадіжку автотранспорту, а в Закарпатській, Дніпропетровській, Хмельницькій, Кіровоградській, Черкаській, Рівненській та Херсонській областях - по кожному п'ятому!

Не позначилося позитивно створення патрульної поліції  і на стані дотримання законності та безпеки на автошляхах, бо в 2015 році більше вчинено ДТП – 10905 ( з них 2014 зі смертельними наслідками) проти 10196 ( з них 2096 зі смертельними наслідками) в 2014 році, розкрито їх теж менше на 617 фактів і відповідно до суду направлено таких справ також менше на 534!

З урахуванням викладеного, взагалі не сприймаються як досягнення заяви того ж керівника Нацполіції, яка немов хизується тим, що майже 80% керівників середньої ланки в ГУ МВС України в місті Києві не пройшли атестацію, тобто в такий непростий час непотрібними для поліції виявилися саме ті, хто раніше організовував, керував та особисто приймав участь у розкритті тих злочинів, негативна картина по яких і описана вище.

Об’єктивно підходячи до наших висновків про стан злочинності в Україні та щодо протидії їй, треба також враховувати і не дуже прийнятну ситуацію у сфері кримінальної статистики, результати якої можуть бути дещо викривлені, оскільки правоохоронні органи нашої держави, на превеликий жаль, ще не змогли повністю відмовитися від радянських „традицій” приховування злочинів від обліку, перекручення таким чином статистики та спотворення відповідних статданих, не завжди, як того вимагає закон, реєструють заяви і повідомлення про злочини або не відображають їх у статзвітності (з метою покращення статистики, через корупцію, неналежне виконання своїх обов’язків тощо). Тобто, складається враження, що головна боротьба зі злочинністю в наших умовах відбувається, в основному, на папері, в кабінетах, а її інструментом виступає відомча статистика.

Разом з тим, проаналізованих даних абсолютно достатньо для того, щоб зробити висновок про відверті «провали» в діяльності правоохоронних органів держави по боротьбі із злочинністю, а головними причинами невиконання державою покладених на неї Конституцією України головного обов’язку по утвердженню та забезпеченню захисту прав і свобод громадян, в т.ч. і від злочинних посягань, є слідуючі:

1. Відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України», він

є центральним органом держави, на який покладено обов’язок організації, координації і контролю щодо боротьби зі злочинністю, запобігання і протидії корупції, а отже і захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров’я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку. Одним із способів реалізації обов’язку держави щодо боротьби зі злочинністю є розроблення та виконання державних цільових програм боротьби зі злочинністю. Така програма була прийнята, зокрема, Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 року №3325-XII. В подальшому, Указом Президента України від 17.09.1996 837/96 було затверджено Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки.

На превеликий жаль, слід визнати, що тоді була прийнята друга і остання така програма, строк виконання якої закінчився ще в далекому 2000 році. Тобто, з 2000 року по теперішній час в Україні не прийнято жодної програми боротьби зі злочинністю, хоча підстав для цього було і є більше, чим достатньо.

В свою чергу, відсутність в державі програми боротьби зі злочинністю знімає з Уряду обов’язок звітувати про проведену роботу на вказаному напрямку, а це позбавляє Верховну Раду України, Президента України та й народ України, як єдине джерело влади, реально оцінити роботу вищого органу виконавчої влади з питань організації, координації і контролю щодо боротьби зі злочинністю, запобігання і протидії корупції, а отже і захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров’я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку.

З наведеного можна зробити висновок, що бездіяльність Кабінету Міністрів в цьому плані може свідчити про відсутність державної політики у боротьбі з цим явищем, а отже і невиконання державними органами покладених на них Конституцією України обов’язків щодо захисту найвищої соціальної цінності - людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки.

2. Непродумані, без попереднього прогнозування та аналізу, без широкого обговорення в суспільстві, без залучення авторитетних науковців і практиків, так звані «реформи» правоохоронних органів, які призвели до суттєвого витоку із їх середовища досвідчених та професійно підготовлених фахівців - як оперативних працівників, так і слідчих та прокурорів;

Як справедливо висловився один із представників громадської організації «Фонд сприяння конституційним реформам в Україні»: «Є таке прислів’я: дурна голова рукам спокою не дає. Це точнісінько про наших «реформаторів». Головна біда і причина того становища, в якому опинилась Україна через два роки після повалення Януковича – це призначення на посади аматорів, популістів і демагогів, які не розуміють ту сферу, якою намагаються керувати».

3. Прийняття нового Закону «Про Національну поліцію» фактично усунуло відповідальність цієї нової правоохоронної структури за стан злочинності в державі та протидію їй.

Якщо за Законом «Про міліцію» 1990 року основними завданнями міліції були, серед 9-ти пунктів, запобігання правопорушенням та їх припинення, охорона і забезпечення громадського порядку, виявлення кримінальних правопорушень, участь у розкритті кримінальних правопорушень та захист власності від злочинних посягань, то вже за новим Законом «Про Національну поліцію» одним із її завдань, які викладені всього у 4-х пунктах, мова йде лише про надання поліцейських послуг у сфері протидії злочинності та охорону прав і свобод людини. Не краща ситуація і з обов’язком нової поліції інформувати органи влади та суспільство про стан злочинності в державі та протидії їй. Так, за новим Законом: «поліція забезпечує постійне інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність  у сфері охорони та захисту прав і свобод, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і правопорядку». В той же час, згідно вимог названого вище Закону «Про міліцію», всі керівники як Головних управлінь, так і районних (міських) відділів міліції на пленарних засіданнях відповідних рад були зобов’язані не менше як двічі на рік інформувати населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про стан боротьби із злочинністю, охорону громадського порядку та результати своєї діяльності на відповідній території.

4. Прийняттям  в жовтні 2014 року нового Закону «Про прокуратуру», редакцію якого розробляли ще за часів Януковича і яку з незрозумілих причин витягнула, так би мовити, «з нафталіну» нова демократична влада,  в антиконституційний спосіб прокуратура була фактично позбавлена функцій здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, в т.ч. і дотриманням ними вимог галузевих законів, таких як «Про Національну поліцію», «Про Службу безпеки України» і т.д., залишивши за прокурором, згідно вимог ст. 25, лише права та виконання обов’язків, передбачених Законом «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України. Теж саме законодавці зробили і з Перехідними положеннями до Конституції України, проігнорувавши їх вимоги в частині залишення за прокуратурою на перехідний період функцій нагляду за додержанням і застосуванням законів, в результаті чого правоохоронні органи, які повинні боротися із злочинністю, залишились безконтрольними, а прокурор таким чином був позбавлений можливості в межах правового поля реагувати на їх бездіяльність на напрямку протидії злочинності та порушення ними прав і свобод громадян.

5. Прийняттям нового Закону «Про прокуратуру» прокурори теж суттєво обмежені і в частині координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю, бо тепер про таку функцію мова йде лише в межах здійснення нагляду (і то обмеженого, про що йшла мова вище) за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. В той же час, за попереднім законом навіть була окрема норма, у відповідності до якої Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори, саме з метою підвищення ефективності протидії злочинності та корупції, координували діяльність правоохоронних органів з питань протидії злочинності та корупції. Більше того, діючим на той час Наказом Генпрокурора України від 16.01.2013 два профільних Головних управління ГПУ, за участі, у разі необхідності, інших підрозділів центрального апарату, прокуратур обласного рівня із залученням інших правоохоронних органів, а також органів державного нагляду (контролю) не рідше одного разу на півріччя зобов’язані були організовувати комплексне вивчення ефективності протидії злочинності та корупції в регіонах, де складалися негативні тенденції цієї діяльності. Більше того, спільним Наказом Генерального прокурора України та керівників правоохоронних органів в 2012 році було затверджене Положення про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю та корупцією, у відповідності до якого вивчення основних напрямів запобігання і протидії злочинності та корупції на основі аналізу її структури, динаміки та прогнозування тенденцій розвитку цих негативних явищ здійснювалось шляхом проведення координаційної наради керівників правоохоронних органів, до якої входили прокурор (голова наради) і керівники відповідних правоохоронних органів (члени наради). Тобто, раніше існувала належна правова база для впливу скоординованих заходів правоохоронних органів на стан боротьби із злочинністю. Хоча, заради об’єктивності не завжди уміло нею користувались, але такі вимоги існували, чого немає сьогодні.

Чи розроблено зараз хоча б подібний спільний наказ Генпрокурора та керівників інших правоохоронних органів України, який повинен бути зареєстрований в Мінюсті України, чого вимагає новий Закон, мені невідомо, але я знаю інше: після звільнення з посади в.о. Генерального прокурора України О. Махніцького в Україні на центральному рівні не було проведено жодної такої координаційної наради.

6. Не дивлячись на постійне зомбування суспільства заявами про титанічні зусилля «реформаторів» змінити прокуратуру на європейську, в новому Законі «Про прокуратуру» лише на прокурорів регіонів покладено обов’язок по здійсненню контролю за веденням та аналізом статистичних даних. Таких обов’язків не покладено ні на Генеральну прокуратуру, ні на місцевих прокурорів. Як я вже говорив, про необхідність здійснення аналітичної діяльності в Законі «Про прокуратуру» згадується лише як про спосіб здійснення прокурором координаційних повноважень, які фактично нічим не підкріплені, а тому прокуратура і не в змозі через урізані повноваження реально вплинути на бездіяльність інших правоохоронних органів щодо протидії злочинності. Не розуміли законодавці при зміні названих вище законів і того, що добитись позитивних результатів у боротьбі із злочинністю можливо лише при забезпеченні належної взаємодії між слідчим та наглядовим прокурором, а також із оперативними працівниками, якої, внаслідок викладених вище причин, на теперішній час немає як взагалі на центральному рівні, так і на місцях зокрема, тим більше, що місцеві прокуратури утворені на базі ліквідованих «реформаторами» в середньому замість 4-7 районних і міських прокуратур (і це без проведення адміністративно-територіальної реформи), а тому діють на значній відстані від інших правоохоронних органів на місцях, і як результат - ні про яку координацію дій не може бути й мови, а велика кількість  тих же міськрайвідділів поліції залишились, по суті, без прокурорського нагляду.

7. Неналежне матеріальне і соціальне забезпечення, перш за все, працівників прокуратури, які в результаті непродуманих «реформ» залишились найменш оплачуваними категоріями правоохоронців (в місцевих прокуратурах заробітна плата продовжує складати в середньому 4-5 тис. грн.),  і це при тому, що після «реформування» їх кількість значно скоротилася, а навантаження суттєво зросло. В той же час, наприклад, в патрульних поліцейських, більшість яких не має ні юридичної освіти, ні будь-якого досвіду правоохоронної діяльності, заробітна плата складає 8-10 тис. грн., а в тих же детективів НАБУ навіть по 30-40 тис. грн.! Окрім того, слідчі прокуратур і прокурори цими так званими, «реформами» позбавлені ще цілого ряду соціальних пільг і гарантій, в т.ч. і на майбутнє (особливо що стосується вікового цензу для призначення пенсії, щодо її максимального розміру і т.д.), що суттєво негативно позначилось на їх працездатності та результатах роботи. Не слід забувати і про вкрай негативну ситуацію із матеріально-технічним забезпеченням прокуратур, коли працівники змушені за свій рахунок підтримувати їх життєдіяльність.

А приймаючи до уваги, що в державі продовжується та штучно підігрівається компанія по дискредитації органів прокуратури, (на мою думку - явно замовна), можна зробити невтішний висновок: в таких умовах очікувати покращення криміногенної ситуації в державі немає будь-яких підстав.

І насамкінець. Не так давно прочитав публікацію одного із членів НГО «Фонд сприяння конституційним реформам в Україні», в більшій частині з висновками якої повністю погоджуюсь, а тому хочу закінчити свою думку його словами: «Трагедія нашої держави в тому, що до реформування правоохоронної сфери загалом та прокуратури зокрема допущені особи, що не тільки не знають змісту Конституції чи Кримінального процесуального кодексу України, а взагалі не знайомі з жодним законом та не розуміють теорії держави і права».

О. Баганець

заступник Генерального прокурора України

(2000-2002, 2005-2006, 2014-2015)

заслужений юрист України