Як кожен з існуючих правоохоронних органів розслідує кримінальні правопорушення та в кого показники роботи "вражають"?
Стан досудового розслідування в органах прокуратури, поліції, СБУ, Державної фіскальної служби та НАБУ (частина 3).
Аналіз статистичних даних за 1-е півріччя 2016 року, у порівнянні з аналогічними періодами 2014-2015 років, переконливо свідчить про те, що стан досудового розслідування в органах прокуратури, Національній поліції, СБУ та органах фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України, на жаль, також з кожним роком суттєво погіршується, а в новоствореному правоохоронному органі – НАБУ він не відповідає задекларованим обіцянкам.
Найгірші показники з цього приводу в роботі органів саме Національної поліції України. Так, упродовж січня-серпня 2016 року слідчими поліції розслідувалися 1 261 900 кримінальних проваджень, з яких 663 601 – залишок станом на початок року. За цей період закінчено досудове розслідування лише у кожному четвертому провадженні (354 957), з яких абсолютну більшість закінчених проваджень закрито (297 762)! Для порівняння: у 2015 році було закінчено досудове розслідування у 427 947 з 1 052 545 проваджень, з яких 361 640 закрито. В той же час, необхідно звернути увагу — слідчими МВС (до їх реформування) у 2014 році було закінчено більше половини розслідуваних проваджень, а саме 912 741 з 1 566 763.
При цьому, відсоток скерованих слідчими поліції до суду обвинувальних актів також погіршується з року в рік і залишається вкрай низьким. Так, за 6 місяців поточного року до суду скеровано лише 55 784 обвинувальні акти з 354 957 проваджень, що становить лише 15,7%, в той час як у 2015 році було скеровано до суду 64 401 обвинувальний акт, а у 2014 році (до реформування) – взагалі 131 632! Майже удвічі нижчий, ніж у загальному по державі, цей показник у Одеській області та місті Києві – лише 9%! Більше того, звертає увагу на себе та обставина, що судами повернуто прокурорам із цього числа 1 099 обвинувальних актів, як складених із порушенням вимог КПК України.
Окрім цього, порівняно із минулими роками більш суттєво зменшилася результативність розслідування органами поліції кримінальних проваджень про корупційні правопорушення: у 2016 році скеровано до суду всього 403 обвинувальні акти проти 621 у минулому році та 1 040 у 2014 році. Стабільно зменшується і кількість скерованих до суду обвинувальних актів про правопорушення, вчинені у складі організованих злочинних угрупувань: у поточному році їх кількість складала всього 58 проти 85 у 2015 році та 146 у 2014 році, тобто за час так званого реформування цей показник погіршився майже в 3 рази!
У слідчих поліції станом на 1 липня 2016 року залишилось 846 104 кримінальні провадження, з яких лише у 5 212 (0,6%) особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто ефективність роботи слідчих підрозділів поліції на теперішні час доведена до критичної межі (цей показник є найнижчим серед всіх правоохоронних органів).
Питома вага угод про визнання винуватості, складених слідчими поліції, є також найменшою серед усіх правоохоронних органів: 5,1% проти 14,9% у прокуратури, 45,8% у ДФСУ, 27,1% у СБУ, а питома вага обвинувальних актів щодо неповнолітніх з угодами про визнання винуватості складає лише 1,4%!
Продовжує дещо погіршуватись стан досудового розслідування та процесуального керівництва і в органах прокуратури. Так, упродовж січня-червня поточного року слідчими органів прокуратури розслідувалося 24 156 кримінальних проваджень, з яких 19 019 розпочато у 2016 році. Досудове розслідування завершено лише у 8 556 провадженнях, з яких дві третини проваджень (5 695) закрито. До речі, у порівнянні з аналогічним періодом 2014 року ці показники також суттєво погіршились. Так, якщо у 2014 році розслідувалося 23 083 кримінальні провадження (у тому числі 19 559 розпочатих у 2014 році), то досудове розслідування було завершено у половині з них – 11 603, з яких 9 677 проваджень було закрито.
Питома вага обвинувальних актів у загальній кількості закінчених слідчими прокуратури проваджень складає третину — 33%, а кількість скерованих до суду обвинувальних актів порівняно з відповідним періодом минулого року навіть дещо покращилась: з 2 619 у 2015 році до 2 824 у поточному році.
Разом з тим, у залишку станом на 1 липня поточного року у слідчих органів прокуратури перебувало 5 817 кримінальних проваджень, з яких лише у 289 провадженнях (5%) особам повідомлено про підозру, що теж свідчить про вкрай низьку ефективність досудового розслідування та процессуального керівництва.
Низьким також залишається і відсоток відшкодування органами прокуратури збитків, завданих кримінальними правопорушеннями. Так, за закінченими кримінальними провадженнями у 2016 році встановлено збитків на суму понад 326,5 млн. гривень, у тому числі заподіяних інтересам держави та територіальних громад – понад 126 млн. грн., з яких відшкодовано лише 42,9 млн. грн., що становить 13 % від усієї суми. До речі, показник відшкодувань стрімко продовжує знижуватись протягом останніх двох років, оскільки в 2014 році він становив 34,9% (або 86 млн. грн. з 247,1 млн. грн.).
Щодо органів Державної фіскальної служби України, то слідчими органів фінансових розслідувань упродовж січня-червня 2016 року розслідувалося 6 040 кримінальних проваджень, з яких 1 948 перебувало у залишку станом на початок року. З них досудове розслідування закінчено у кожному четвертому провадженні (1 788), з яких майже дві третини закінчених проваджень закрито (1 133). Аналогічна ситуація мала місце і у 2014 році (закінчено 4 608 проваджень, з них 3497 закрито) та у 2015 році (закінчено 1 978, з них 1 368 закрито). До суду з обвинувальним актом за 2016 рік скеровано лише 459 проваджень з 1 788. Окрім цього, варто наголосити, що обвинувальні акти про кримінальні корупційні правопорушення протягом поточного року до суду слідчими цього правоохоронного органу взагалі не скеровувалися!
Станом на 1 липня 2016 року у слідчих ДФСУ залишилося 2 326 незакінчених кримінальних проваджень (найбільше у місті Києві – 468, або кожне п’яте). Але, лише у 36 із них особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що становить всього лише 1,5%! В окремих областях, при наявності кількох десятків незакінчених кримінальних проваджень, – жодній особі про підозру не повідомлялося. Таким чином, ефективність і результативність слідчих підрозділів ДФІ в цьому році залишається дуже низькою.
В органах Служби безпеки України стан досудового розслідування, на жаль, не кращий. Так, упродовж січня-червня 2016 року слідчими СБУ розслідувалося 6 627 кримінальних проваджень, з яких 1 554 – перебувало у залишку станом на початок року. За цей період закінчено лише 631, або 9,5% проваджень (до речі, для зрівняння: тими ж малочисельними слідчими органів прокуратури закінчено значно більше кримінальних проваджень, що становить — 33%), з яких 119 кримінальних проваджень закрито. У минулих роках ці показник мали дещо кращу динаміку: у 2015 році частка закінчених кримінальних проваджень становила 12%, а у 2014 році – взагалі 37,6%. До суду за поточний період з обвинувальним актом скеровано три чверті закінчених проваджень (484), стосовно 4 підозрюваних осіб кримінальні провадження закриті за реабілітуючими підставами.
Станом на 1 липня 2016 року у слідчих СБУ залишилось 3 196 кримінальних проваджень, з яких лише у 138 (4,3%) особам повідомлено про підозру. Наприклад, за наявності у Чернівецькій області 12 незакінчених проваджень жодній особі не повідомлено про підозру! В той же час, слідчими СБУ відшкодовано лише 1 млн. 416 тисяч грн. з 692,2 млн. грн., заподіяних збитків, або лише 0,2%, що є найгіршим показником серед усіх правоохоронних органів, а із заподіяних інтересам держави та територіальних громад збитків в сумі 666 млн. 486 тис. грн. не відшкодовано жодної гривні!
Варто також приділити належну увагу і результатам роботи нового антикорупційного відомства – Національного антикорупційного бюро України, яке теж здійснює досудове розслідування по підслідним їм, в першу чергу — корупційним злочинам, вчиненим спеціальними суб’єктами, та забезпечує їх попередження і припинення.
Не дивлячись на те, що чисельність працівників НАБУ наразі складає 506 осіб, з яких 163 особи начальницького складу, за півроку Антикорупційним бюро було зареєстровано лише 126 заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, віднесені законом до його підслідності (якщо бути відвертим, то не всі із них корупційні, і не всі вчинені високопосадовцями), та заведено всього 11 оперативно-розшукових справ. Разом з тим, за 6 місяців поточного року детективами НАБУ розслідувалися 194 кримінальні провадження, з яких вони завершили досудове розслідування та передали до суду з обвинувальними актами лише 24. В ході досудового розслідування про підозру ними повідомлені 87 осіб, щодо 34-х з яких були складені та скеровані до суду обвинувальні акти, з яких лише щодо 2 осіб набрав законної сили обвинувальний вирок!
До речі, як вбачається із звіту НАБУ, найбільше повідомлень про підозру — 37%, було вручено особам з категорії «інші» суб’єкти (а не ті, які передбачені п.п. 1 і 2 п. 1 ч.5 ст. 216 КПК України) – це приватні особи, адвокати, правоохоронці та держслужбовці не найвищої категорії тощо, 29% повідомлень вручено посадовим особам у справах, де «розмір предмета вчиненого злочину або завданої шкоди в 500 і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати», тобто, які не є спеціальними суб’єктами — корупціонерами, ще 12% повідомлень про підозру стосуються працівників органів прокуратури, 9% суддів усіх рівнів, 8% керівників державних підприємств, 2% державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування категорії «А», 2% осіб вищого начальницького складу правоохоронних органів і контролюючих служб і лише 1 % — вищих посадових осіб. Зауважу, що в цьому списку, на жаль, майже відсутні показники щодо вручених повідомлень про підозру саме вищим посадовим особам, таким як міністри, їх заступники, керівники НБУ, Ради національної безпеки і оборони, Рахункової палати, оскільки саме притягнення таких суб’єктів у вищих ешелонах влади і є першочерговою метою НАБУ, а не беззахисні правоохоронці, судді, держслужбовці не вищих категорій чи, тим більше — керівники державних підприємств, або підприємств, де 50% акцій належать державі, чи органів місцевого самоврядування.
При цьому, звертає на себе увагу той факт, що найбільше кримінальних проваджень, які сьогодні розслідуються детективами НАБУ, кваліфікуються за чотирма статтями КК України, а саме: ст. 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», ст. 368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою», ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем» та ст. 209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом». Приблизно така сама ситуація із врученими повідомленнями про підозру. Щодо обвинувальних актів, то найбільше епізодів в них стосуються ст. 368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою», ст. 369 «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі» та ст. 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем». Зауважу, що в цьому переліку відсутні провадження за ст.ст. 210, 211, 410, 354 КК України, які також безпосередньо (згідно ст.216 КПК України) підслідні НАБУ. В той же час, Антикорупційне бюро визнає і відкрито демонструє, що проводить досудове розслідування злочинів, кваліфікованих за ст.ст. 205 (фіктивне підприємництво), 255 (створення злочинної організації), 366 (службове підроблення), 367 (службова недбалість), 375 (постановлення суддею завідомо неправосудного рішення), які аж ніяк не підслідні НАБУ і розслідуванням яких повинні займатись зовсім інші правоохоронні органи, в першу чергу органи прокуратури (до створення Державного бюро розслідувань ці справи повинна розслідувати прокуратура).
Окрім цього, не зрозуміло по якій причині (можу допустити, що це було зроблено з метою замаскувати відсутність вагомих результатів роботи саме по викриттю і розслідуванню підслідних йому злочинів, вчинених суб’єктами, перерахованими у п.п. 1 і 2 п.1 ч.5 ст. 216 КПК України) НАБУ у своєму звіті відобразило якусь не зрозумілу розшифровку своїх результатів роботи, чомусь, по категоріям осіб, зазначених у ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції». Більше того, звертає на себе увагу і та обставина, що інфографіки про розслідувані провадження містять прізвища фігурантів справ та злочини, в яких їх підозрюють, несуть характер передчасних звинувачень і навіть винесення без рішення суду – «винен», хоча щодо усіх цих осіб немає вироків судів по справах, оскільки досудове розслідування продовжується. Окрім того, чомусь НАБУ не зазначає кількість осіб, щодо яких набрав сили обвинувальний вирок, до якої категорії суб’єктів вони відносяться та по яким статтям КК України вони засуджені і зміст покарання, скільки високопосадовців було затримано і доведено у суді їх винуватість, скільки злочинних організацій та ОЗГ із корупційними зв’язками вони викрили, скільки корупційних схем було в результаті знищено, а скільки попереджено, і т.д.
Таким чином, оцінюючи результати роботи новоствореного правоохоронного органу з такими надвеликими повноваження, на що я неодноразово звертав увагу, за цей період його діяльності (приблизно за 6-7 місяців цього року), можна зробити не зовсім втішні висновки, особливо, якщо врахувати, що на утримання НАБУ на 2016 рік виділено із загального і спеціального фонду державного бюджету, Ви тільки вдумайтесь, близько півмільярда гривень!
Отже, враховуючи такий критичний стан як криміногенної ситуації в країні, так стан протидії злочинності з боку правоохоронців, а також незадовільний стан досудового розслідування, недарма Україна у рейтингу світової безпеки Global Peace Index 2016 опинилася у десятці найнебезпечніших країн, посівши 156 місце зі 162, що майже на одному рівні з Суданом, Центральноафриканською республікою та Єменом! Які цьому причини, а найголовніше — як з цим боротись у заключній частині дослідження.
Далі буде…
Екс-заступник Генерального прокурора України,
заслужений юрист України, адвокат
О.В. Баганець
Нет комментариев. Ваш будет первым!