Результати розкриття кримінальних правопорушень правоохоронними органами та їх відповідність державному фінансуванню.

Рівень протидії злочинності в Україні за 1-е півріччя 2016 року у порівнянні з аналогічними періодами 2014-2015 років (частина 2).

На превеликий жаль, і рівень протидії злочинності в 1-му півріччі 2016 року продовжує погіршуватися по зрівнянню з кожним роком в аналізуємому періоді 2014-2016 рр.

Такий висновок можна зробити, узагальнюючи, в першу чергу, стан розкриття кримінальних правопорушень.

Так, для порівняння: за 6 місяців 2015 року тільки у 115 972 (проти 120 969 у 2014 році) кримінальних правопорушеннях особам вручено повідомлення про підозру. З них — облікованих у звітному періоді – 97 513 (проти 101 343 у 2014 році). Тобто, мало місце зниження результативності правоохоронних органів по розкриттю злочинів порівняно з позаминулим роком. Питома вага таких правопорушень у державі в 2015 році теж зменшилась і становила 32,3% проти 33,2% в позаминулому році.

В свою чергу, за 6 місяців 2016 року повідомлень про підозру вручено ще менше ніж у 2015 році — лише 94 172 (проти 115 972) у кримінальних правопорушеннях. З них облікованих у звітному періоді – 74 697 (проти 97 513 у 2015 році). Питома вага таких правопорушень, в яких особам повідомлено про підозру, теж суттєво знизилась в цьому році і становить всього 20,2% проти 32,3% у минулому році. Таким чином, протягом останніх 2 років спостерігається стабільна негативна тенденція до зменшення кількості кримінальних правопорушень, в яких особам вручено повідомлення про підозру, тобто рівень розкриття злочинів з року в рік погіршується, а це у свою чергу свідчить про суттєве зниження активності і головне — ефективності органів досудового розслідування.

Як закономірний наслідок, поступово зменшується і кількість кримінальних проваджень, скерованих до суду. Так, за 6 місяців 2016 року до суду скеровано кримінальних проваджень всього щодо 94 172 злочинів, з яких щодо 63 806 заяви і повідомлення надійшли у поточному році. Таким чином, виходячи із загальної кількості облікованих правопорушень за 6 місяців 2016 року — 369 644, лише 17,3 % від усіх облікованих правопорушень було скеровано до суду, в той час як за 6 місяців 2015 року до суду було скеровано кримінальних проваджень щодо 111 930 злочинів, з яких щодо 83 565 заяви і повідомлення надійшли у 2015 році. Причому, загальна кількість облікованих правопорушень за 6 місяців 2015 року становила 301 450, тобто до суду було скеровано 27,7% від усіх облікованих правопорушень.

За 6 місяців 2014 року до суду скеровано кримінальних проваджень щодо 123 805 злочинів, з яких щодо 89 114 – заяви і повідомлення надійшли у 2014 році. Тобто, враховуючи, що загальна кількість облікованих правопорушень за 6 місяців 2014 року становила 305 656, то до суду було скеровано 29,2% від усіх облікованих правопорушень.

Таким чином, можна дійти висновку, що протягом останніх 2,5 років все менше і менше закінчених розслідуванням проваджень правоохоронні органи направляють до суду, а отже все більша кількість злочинців уникає відповідальності за вчинення злочинів і їх діяння залишаються безкарними, а громадяни та суспільство, в свою чергу, залишаються беззахисними.

Більше того, потрібно відзначити і той факт, що на кінець звітного періоду правоохоронцями не прийнято кінцевого рішення у 302 539 кримінальних правопорушеннях, що становить 81,8% від загальної кількості облікованих в цьому році правопорушень! В тому числі, слідчими не прийнято рішення по 4 914 фактам смерті та зникнення безвісті, з них і у 613 очевидних умисних вбивствах, також у 606 випадках заподіяння умисних тілесних ушкоджень, з яких у 171 випадку, що спричинили смерть потерпілих, у 164 138 крадіжках, у 10 627 грабежах та 1 347 розбоях!!!

Аналогічні показники за 2015 та 2014 роки свідчили про дещо кращу ситуацію, а ніж у поточному році ( у 2014 році не прийнято кінцевого рішення у 69,8% злочинів, у 2015 році – у 70,7%).

Також слід наголосити і на тому, що за рік в Україні, на превеликий жаль, знизився і відсоток розкриття кримінальних правопорушень, облікованих у звітному періоді, за закінченими кримінальними провадженнями — 24,2% (проти 39,4% у 2015 році, 43,5% у 2014 році). Одним з найнижчих у державі цей показник є у місті Києві (10,5%), Одеській (14,8%), Харківській (18,6%), Київській (21,1%) областях. І, як наслідок, продовжує зменшуватись та залишатись мізерним і відсоток розкриття кримінальних правопорушень минулих років, — лише 2,6% (проти 3,5 % у 2015 році, 10,8% у 2014 році).

Окрім цього, за фактами зникнення осіб безвісти за шість місяців 2016 року було зареєстровано 5 153 таких правопорушень, що з урахуванням проваджень минулих років становить 12 552. З них закрито 4 606, з яких 3 878 закрито з числа зареєстрованих у поточному році. Таким чином, без прийнятого рішення залишилося 7 946 проваджень даної категорії (1 275 зареєстрованих у 2016 році).

При цьому, звертаю увагу на абсолютно незадовільний стан розкриття особливо резонансних кримінальних правопорушень проти власності, життя та здоров’я, громадського порядку та моральності.

Зокрема, за правовою кваліфікацією умисне вбивство у 2016 році було зареєстровано 5 313 правопорушень (у 2014 році 5 598, а у 2015 році 5 133), з яких лише 734 особам було повідомлено про підозру (у 2014 році 929, а у 2015 році 804) та направлено до суду з обвинувальним актом ще менше проваджень — 340 (у 2014 році 489, а у 2015 році 430). Більше того, на кінець звітного періоду не було прийнято рішення у 4 904 таких кримінальних правопорушеннях (у 2014 році 5 034, а 2015 – 4 642), тобто більше ніж в минулому році, тобто залишок проваджень по цим тяжким злочинам поступово зростає.

За фактами умисних тяжких тілесних ушкоджень у поточному році було зареєстровано 1 165 правопорушень (у 2014 році 1 715, а у 2015 році 1 213), з яких лише 839 особам було повідомлено про підозру, що значно менше ніж в минулих роках (у 2014 році 1 230, а у 2015 році 992) та направлено до суду з обвинувальним актом ще менше — 530 проваджень (у 2014 році 870, а у 2015 році 666), що, знову ж таки, менше ніж протягом останніх 2-х років. На кінець звітного періоду не було прийнято рішення у 606 кримінальних правопорушеннях (у 2014 році 789, а 2015 – 495).

За фактамикрадіжок у 2016 році було зареєстровано 194 347 правопорушень, що теж значно більше ніж в минулих роках (у 2014 році 129 826, а у 2015 році 141 627), з яких 32 939 особам було повідомлено про підозру, що теж менше у порівнянні з аналогічними періодами у 2014 та 2015 роках (35 477 та 39 542, відповідно) та направлено до суду з обвинувальним актом 29 341 провадження, динаміка яких теж негативна у порівнянні з попередніми роками (у 2014 році 31 240, а у 2015 році 35 400). На кінець червня поточного року не було прийнято рішення у 164 138 кримінальних правопорушеннях (у 2014 році 96 988, а 2015 – 105 127), тобто залишок нерозкритих злочинів даної категорії невпинно продовжує збільшуватись в загрозливій процесії.

В зв’язку з цим, керівництву МВС, в першу чергу — Нацполіції, необхідно звернути увагу на той факт, що з числа усіх крадіжок чималу частку складають саме квартирні крадіжки. Так, у 2016 році було зареєстровано 12 905 таких правопорушень (в той час як у 2014 році їх кількість була 9 959, а у 2015 році ще менше – 8 556), по яким підозру було вручено лише 2 236 особам (в той час як, у тому ж 2014 році — 2 503 особам) та направлено до суду з обвинувальним актом ще менше 1 947 проваджень (у 2014 році 2 056, а у 2015 році 1 779). На кінець звітного періоду не прийнято рішення у 10 886 таких правопорушеннях (у 2014 році 7 633, а у 2015 — 6 715), тобто залишок нерозкритих квартирних крадіжок, що є одним із найбільш уразливих злочинів для громадян, також продовжує зростати, що дає підстави для утвердження обстановки безкарності злочинців.

За правовою кваліфікацією грабіж у 2016 році було зареєстровано 13 364 правопорушень, що значно більше ніж у попередні два роки (у 2014 році 10 024 а у 2015 році 9 442), з яких лише 3 103 особам було повідомлено про підозру (у 2014 році — 3 701 та у 2015 році — 3 542), а до суду з обвинувальним актом направили ще менше — 2 600 проваджень (у 2014 році 3 031, а у 2015 році 2959). На кінець звітного періоду не було прийнято рішення у 10 627 кримінальних правопорушеннях (у 2014 році 6 835, а 2015році — 6 354). Таким чином і у цій категорії правопорушень залишок нерозкритих і не розслідуваних злочинів суттєво продовжує зростати.

Окрім цього, за фактами розбою у поточному році правоохоронцями було зареєстровано 2 111 кримінальних правопорушень, що, знову ж таки, більше ніж у минулих роках (2014 – 1 748, 2015 – 1 698), по яким всього 968 особам було повідомлено про підозру (у 2014 році 927 особам, 2015 -970) та направлено до суду з обвинувальним актом лише 727 проваджень. Не прийнято рішення на кінець першого півріччя 2016 року у 1 347 правопорушеннях (у 2014 році 1 027, 2015 — 958), що теж відображає негативну динаміку до збільшення нерозкритих злочинів даної категорії.

Значно більше у 2016 році було зареєстровано і шахрайств — 31 027 правопорушень (у 2014 році 25 660, а у 2015 році 24 889), з яких лише 3 875 особам було повідомлено про підозру, що набагато менше ніж в попередні роки (у 2014 році 5 754, а у 2015 році 5 205), а направлено до суду з обвинувальним актом всього 2 993 проваджень, що майже вдвічі менше ніж у 2014-2015 роках (у 2014 році 4 484, а у 2015 році 4 315). На кінець звітного періоду не було прийнято рішення у 27 651 кримінальних правопорушеннях (у 2014 році 20 804, а у 2015 – 20 163), тобто і залишок нерозкритих і не розслідуваних злочинів цієї категорії теж суттєво збільшився.

За фактами хуліганства у поточному році було зафіксовано 2 599 кримінальних правопорушень, що більше ніж у 2015 році — 2 233, по яким лише 700 особам повідомлено про підозру, що значно менше ніж у аналогічні періоди минулих років (1 123 і 873 особам, відповідно), а направлено до суду з обвинувальним актом ще менше проваджень – 559 (у 2014 році 938 та 725 у 2015 році). Не прийнято рішення за перше півріччя 2016 року у 2 004 правопорушеннях. Приймаючи до уваги, що такі злочини, як правило, вчиняються в присутності громадян та в громадських місцях, такий низький відсоток їх розкриття може свідчити лише про неефективність роботи Національної поліції, в тому числі і так розпареної патрульної поліції, яку вважаю, штучно, завчасно та абсолютно безпідставно захвалили.

Окрім цього, необхідно звернути увагу і на таку категорію злочинів як незаконне заволодіння транспортним засобом, результати досудового розслідування по яких критично низькі. Так, у 2016 році було зареєстровано 5 928 правопорушень у цій сфері, що значно більше ніж у попередні роки (у 2014 році — 4 752, а у 2015 році – 5 154), по яким підозру було вручено лише 1 148 особам (у 2014 році 1 452 особам, а у 2015 – 1 479), тобто теж значно менше, а направлено до суду з обвинувальним актом ще менше — всього 877 проваджень (у 2014 році 1 090, а у 2015 році 1 141). На кінець звітного періоду не прийнято рішення у 4 979 правопорушеннях, що становить 84 % від усіх правопорушень цієї категорії (у 2014 році 3 569, а у 2015 – 3 930). Все це є очевидним свідченням «провального» проведення так званих «реформ» Нацполіції, особливо в частині непродуманої та поспішної ліквідації патрульно-постової служби, ДАІ, а також фактичного витіснення із карного розшуку досвідчених та професійно підготовлених оперативних працівників.

Як показують статистичні дані, нашим правоохоронцям слід невідкладно також приділити підвищену увагу і стану протидії організованій злочинності, так як з кожним роком їх робота на цьому напрямку суттєво погіршується, особливо після ліквідації спецпідрозділів УБОЗ. Перш за все, проблемною тенденцією є стрімке зменшення кількості виявлених стійких злочинних угрупувань до 73, у порівнянні з попередніми роками (89 у 2015 році та 112 у 2014 році). Також протягом поточного періоду не викрито жодного злочинного угрупування у сфері приватизації, металургійній та вугільній промисловості, електроенергетичному комплексі. Погіршується і ефективність роботи правоохоронних органів на цьому напрямку, оскільки протягом 6 місяців 2016 року закінчено розслідуванням (з повторними) та направлено до суду з обвинувальними актами всього 96 проваджень цієї категорії (проти 144 у 2014 році та 119 у 2015 році), тобто ця тенденція набуває стабільно негативного характеру. Не дивлячись на те, що понад сімдесят відсотків проваджень цієї категорії закінчено органами поліції (69), їх кількість всеодно майже на третину менша від минулорічних показників (119 у 2014 році та 99 у 2015 році). Злочинами цієї категорії завдано збитків на суму понад 41,3 млн. грн. проти 268 млн. грн. у 2014 році, з яких у ході досудового розслідування відшкодовано лише 15,4 млн. грн. (проти 58,1 млн. грн. у 2014 році). Не відшкодовано жодної гривні збитків, спричинених злочинними діями ОЗГ, у провадженнях по протидії організованій злочинності у Дніпропетровській, Закарпатській, Миколаївській, Сумській, Харківській та Чернівецькій областях.

Також потрібно наголосити, що за досліджуваний період ефективність роботи правоохоронних органів держави і щодо протидії кримінальним корупційним правопорушенням теж постійно погіршується (без врахування результатів роботи НАБУ), не дивлячись на те, що про таку боротьбу із цим явищем говорять скрізь. Упродовж січня-червня 2016 року правоохоронними органами держави викрито всього 1 045 корупційних правопорушень, проти 1 434 у 2015 році. За результатами розслідування скеровано до суду з обвинувальним актом ще менше — 893 кримінальних провадження (проти 945 у 2015 році та 1 506 у 2014 році) про корупційні діяння стосовно 1 025 осіб, з яких взято під варту лише 160 осіб, що дає підстави говорити, перш за все, про невисокий рівень службового становища підозрюваних осіб, про невеликі суми неправомірної вигоди та низький рівень якості проведеного досудового розслідування та процесуального керівництва з боку прокурорів. Тому, перекидання в цьому плані всієї вини на суди, є, чесно кажучи, перебільшенням.

Варто також звернути увагу, що зусилля правоохоронців не переорієнтовано на викриття корупційних правопорушень, що вчиняються посадовими особами саме вищих рангів державних службовців, оскільки до відповідальності притягнуто лише 2 таких посадових осіб органів місцевого самоврядування та державних службовців 1-2 категорії (у 2015 році 6 осіб). Кримінальними корупційними правопорушеннями у 2016 році завдано збитків на суму 781 млн. 901 тис. гривень, з яких відшкодовано лише 24 млн. 195 тис. гривень, що складає всього 3,1%! В той же час, інтересам держави чи територіальних громад завдано збитків на суму 637 млн. 103 тис. гривень, а відшкодовано – лише 10 млн. 677 тис. гривень, що складає також мізерну частку – 1,7%!

Більше того, кидається в очі та негативна обставина, що із наведеної досить скромної кількості кримінальних справ судами виправдано 14 осіб та повернуто прокурору 43 кримінальних провадження у порядку ст. 314 КПК України (точніше — повернуто обвинувальних актів, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, які не відповідають вимогам КПК України). Такі «результати» можуть свідчити не про повноцінну державницьку боротьбу із корупцією, а про фактичну «компанєйщину», зокрема і про поверхневий підхід правоохоронців до прийняття рішень про застосування до осіб процесуальних заходів примусового характеру (особливо зловживання правоохоронців при відсутності належного прокурорського нагляду та завдяки заляканим суддям, проведення без достатніх підстав обшуків), про спрощення передбаченої законом процедури по збору доказів вини і т.д.

Також варто приділити увагу і стану протидії корупції з боку Національного антикорупційного бюро, оскільки саме це відомство сьогодні першочергово покликане виявляти та попереджати корупцію в її найбільш загрозливих формах. Зокрема, необхідно відзначити, що за фактами привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем детективами НАБУ було зареєстровано 36 проваджень, з яких лише 2 направлено до суду і по них досі немає жодного судового рішення. За фактами прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди детективами НАБУ зареєстровано 60 проваджень, з яких лише 11 направлено до суду з обвинувальним актом і лише 4 суд розглянув (до речі, я навіть не розкриваю перелік суб’єктів, які були притягнуті до кримінальної відповідальності, але вони явно не ті, хто зазначені у п.п. 1 і 2 п.1 ч.5 ст.216 КПК України). Окрім цього, за фактами незаконного збагачення Антикорупційне бюро зареєструвало 4 провадження, з яких жодного не було направлено до суду. Таким чином, результативність роботи новоствореного органу за півроку явно не співрозмірне тим державним видаткам, які виділялись і виділяються на його створення та утримання.

До речі, досить цікавим моментом в оцінці діяльності правоохоронних органів нашої держави по боротьбі зі злочинністю є і питання фінансування правоохоронних органів та відповідності таких, скажемо так, «інвестицій» досягнутим ними результатам.

Так, на утримання усіх органів МВС у 2016 році виділено із загального та спеціальних фондів Державного бюджету України 41 млрд. гривень, з яких 14,8 млрд. грн. заплановано на утримання Національної поліції. Проте, керівництво МВС та Нацполіції продовжують наголошувати на необхідності додаткових коштів для повного завершення так званого «реформування». Так, було анонсовано, що для завершення усіх реформ Міністерства внутрішніх справ необхідно близько 10 мільярдів гривень державних коштів, зокрема, 2 млрд. грн. з яких – на завершення реформи Нацполіції. В зв’язку з цим, змушений повідомити, що у 2013 році з Держбюджету України на утримання усіх органів МВС було виділено всього 16 млрд. грн., у 2014 році – 17,9 млрд. грн., а у 2015 році 33,7 млрд. грн., і при цьому результати роботи були значно кращі. Тому і напрошується логічне запитання: можливо проблема не в грошах, а в тих хто проводить такі «реформи», які у них методи та підходи? Більше того, вражає своїм розміром заявлена сума коштів, яку відомство бажає отримати на 2017 рік: 60 млрд. гривень загалом, з яких 26,2 млрд. — на Нацполіцію, що, знову ж таки, в рази більше ніж у попередні роки. Таким чином, дивно виходить ми з кожним роком все більше коштів виділяємо на реформи і підтримку органів поліції, а громадяни України чомусь від цього ще більше стають незахищеними!

В свою чергу, на утримання органів СБУ на 2016 рік заплановано 5,5 млрд. грн. видатків, (у 2013 ця сума складала 3,4 млрд. грн., у 2014 – 3,3 млрд. грн., а у 2015 році 4,5 млрд. грн.), в той же час на утримання органів прокуратури — лише 3,3 млрд. грн., що стільки ж як і 2 роки тому (у 2013 році сума складала 3,2 млрд. грн., у 2014 та 2015 роках – 2,9 млрд. грн.), і то з них майже 74,8 млн. грн. на утримання Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

На створення НАБУ у 2015 році було виділено 247 млн. грн., а у 2016 році заплановано видатків на суму 488 млн. гривень!

Тому, вибачте, і знову виникає запитання: усі ці викладені вище показники про стан злочинності в державі та вжиті всіма правоохоронними органами заходи по протидії їй відповідають тому рівню фінансування, яке виділяється на їх утримання, чи ні? Наприклад, деякі експерти цілком справедливо запитують: куди подівались ті новісінькі японські автомобілі, які були на кожному кроці на автошляхах м. Києва одразу після появи нової патрульної поліції, а потім поступово майже зникли, скільки впусту було спалено бензину ними на безпричинну їзду поліцейських по місту Києву і в інших регіонах, скільки державних коштів було витрачено від такої їзди та на відновлення численної кількості побитих автомобілів непідготовленими поліцейськими і хто за це все буде нести відповідальність?

Далі буде…

Переглянути першу частину дослідження.

Екс-заступник Генерального прокурора України,

заслужений юрист України, адвокат

О.В. Баганець