Олексій Баганець
Адвокат, правозахисник

Стан дотримання правопорядку на автошляхах України через призму, так званого, «реформування» Національної поліції (Частина 2)

27 липня 2020
Стан дотримання правопорядку на автошляхах України через призму, так званого, «реформування» Національної поліції  (Частина 2)

  Про проблеми дотримання правопорядку на дорогах України я висловлювався вже не один раз, в т.ч. і на телебаченні і в друкованих ЗМІ, протягом останніх років, після того як була зруйнована ДАІ і підрозділи дорожньо-патрульної служби МВС. Так як ситуація у цій сфері діяльності держави поступово погіршувалась, я вирішив проаналізувати діяльність новоствореної патрульної поліції і її вплив на забезпечення правопорядку на автошляхах, маючи на меті обговорити ці дослідження на круглому столі із запрошенням авторитетних експертів, журналістів та незалежних і принципових народних депутатів. Але, останнє мені не вдалося реалізувати із-за карантину і тому я вже оприлюднив одну частину моїх роздумів на цю тему раніше в себе на сторінці Facebook та інформаційному сайті «Резонанс» від 22.04.2020 року (https://resonance.ua/stan-pravoporyadku-na-dorogakhyakrezul/?fbclid=IwAR0APDsPJSUBPU8LANeVHVRzu00JxhonYqn0zYAi5X4RTiaLN0u__ckdB0)

 

   Останні жахливі, скажемо прямо, дорожньо-транспортні пригоди із людськими жертвами, в т.ч. і в столиці, змусили мене терміново оприлюднити основні свої дослідження на цю тему і донести до суспільства власну думку про помилковість (якщо не про обман) явно запізнілої ідеї щодо протидії порушенням ПДР застосуванням фотофіксації перевищення швидкості. Особливо це цинічно звучить через 6-ть років анархії і вседозволеності в сфері дорожнього регулювання правопорядку, які і виплекувала і примножувала за цей час наша влада, в т.ч. і МВС України, не реагуючи на щорічне погіршення ситуації на автошляхах. А головне пригнічує, що ті посадовці, які всі ці роки мають безпосереднє відношення до цієї катастрофічної проблеми, не хочуть визнавати своєї вини в руйнуванні даної функції держави та продовжують вигадувати різні причини, аби виправдатися від відповідальності за наслідки відверто бездарної «реформи» поліції.

   Так, за останні 6-ть років ми вже звикли до брехні, яка систематично поширюється в засобах масової інформації, особливо із вуст високопоставлених чиновників як минулої влади, так, на жаль,  і нинішньої, обслуговуючих їх журналістів, політологів та різного роду проплачених «експертів». До них можна сміливо додати і так званих, «грантоїдів», які діють виключно в інтересах зарубіжних країн, котрі ставлять перед ними завдання і оплачують їх послуги. Не стояли осторонь від цього і ті, хто безпосередньо нав’язав нашій державі, так звані, «реформи», а саме представники більшості іноземних держав Європи та особливо США, які активно підключились через своїх делегованих ними представників у різних «конкурсних комісіях», «Радах доброчесності», «Радах міжнародних експертів» до реформування кадрового складу правоохоронних органів і суду.

   Тому, відповідно, і про, так звані, «реформи» в органах правопорядку наші засоби масової інформації подавали і продовжують  подавати через названих вище «спікерів» необ’єктивні думки і висновки з цього приводу. Не стала виключенням і «реформа» Національної поліції, яку «на всі лади» розхвалювали, особливо в 2015-2017 роках, називаючи її ледь не найвдалішою серед інших. Але, я продовжую, як і раніше, наполягати, що в дійсності - це була справжня руйнація попередньої міліції, що дозволила витіснити звідтіля, в першу чергу, не корумпованих та бездарних, як обіцяли і декларували «реформатори» із Грузії, а, навпаки, професійно підготовлених міліціонерів та зламати напрацьовану десятками років методику і організацію роботи цього колись потужного органу по боротьбі із злочинністю та забезпеченню правопорядку в нашій державі. Тому, як результат, і криміногенна обстановка в Україні, в т.ч. і стан правопорядку на автодорогах України, за цей час тільки погіршилась.

   І в цьому контексті як не згадати слова нашої вже сучасниці, відомої поетеси Ліни Костенко: «Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів».

   До чого я це говорю? Згадайте, як після непродуманої, або може і навпаки, навмисно шкідливої ліквідації підрозділів державної автоінспекції, в т.ч. і дорожньо-патрульної служби, взагалі на пустому місці була створена «патрульна поліція», працівникам якої суттєво (на той час) підвищили заробітну плату, надали нову автомобільну техніку, в основному, японського виробництва «Toyota Prius», але, взамін досвідчених міліціонерів, фахівців з питань забезпечення Правил дорожнього руху, туди набрали 12 тисяч виключно молодих людей, фактично «з вулиці», без будь-якої мотивації служити саме на передньому краї боротьби із правопорушеннями та злочинами, в т.ч. і на автошляхах, а головне - без будь-якої спеціальної підготовки (трьохмісячні курси прошу не враховувати) та одягнули в чорного кольору, на зразок американських «копів», уніформу. Зверніть також увагу, що цю «реформу» реалізовували  теж відверто чужі нам люди, дві абсолютно непрофесійні, вибачте, за відвертість, безграмотні та бездарні в цій сфері діяльності громадянки Грузії із числа політичних емігрантів, під пильним контролем знову ж таки, посольства США.

   І як прогнозований результат, новопризначені патрульні поліцейські за цей період часу практично розбили повністю або пошкодили майже весь автопарк новеньких поліцейських авто, яких вже сьогодні ви не побачите на вулицях столиці, про що я вже, зверніть увагу, писав і раніше (Юридичний вісник України: Сучасний стан правоохоронної діяльності щодо боротьби зі злочинністю та корупцією в Україні: аналіз і рекомендації (окремо по кожному органу) / 08.05.2019 року [Електронний ресурс] : – Режим доступу: https://yvu.com.ua/provalni-reformy/). До речі, очевидці розповідають про існування в м.Києві справжнього кладовища цих потрощених патрульними поліцейськими японських авто, за що, знову ж таки, ніхто, відповідальності так і не поніс. Будь-якою профілактичною  роботою по наведенню правопорядку на автодорогах як міст та селищ, так і особливо поза межами населених пунктів, нові патрульні поліцейські як не займалися, так і не займаються до цього часу. І не дивно, їх професійний рівень і до цього часу настільки низький, що в разі виїзду десь на місце вчинення злочину вони просто проявляють не тільки свою некомпетентність, а навіть розгубленість, бо взагалі не знають, що мають там робити. І дивуватися цьому теж нічого, бо 3-х місячних курсів звичайно не достатньо для підготовки професійного патрульного поліцейського, який повинен мати не тільки елементарні юридичні знання, а і бути готовим до охорони місця пригоди чи злочину або дорожньо-транспортної пригоди, збереження їх слідів та наявних там речових доказів, а тим більше - затримання злочинців «по гарячих слідах».

   Взамін цього, тодішня заступниця Міністра внутрішніх справ Згуладзе переконувала довірливих українців в тому, що патрульним поліцейським необов’язково мати будь-яку юридичну освіту, оскільки взамін таких професійних знань на вказаних «курсах» вони вивчають до 500 штатних ситуацій, які можуть виникнути в їх роботі. Але, в той же час, не змогла нічого пояснити, а що повинен робити патрульний поліцейський, якщо виникне не передбачена цими прикладами нестандартна ситуація.

  Так і сталося на практиці. Зокрема, під час їх виїзду на місце дорожньо-транспортних подій, в т.ч. із смертельними наслідками, нові «стражі порядку» самі нерідко створюють справжній колапс. Скільки було випадків, де на місці зіткнення двох і більше автомобілів вони довгий час не приступали негайно ні до огляду місця події, ні навіть до розтягування пошкоджених автомашин з метою забезпечення проїзду іншого автотранспорту, провокуючи тим самим величезні пробки і затори.

   В результаті саме відсутності належного контролю з боку патрульних поліцейських за додержанням Правил дорожнього руху на автошляхах, як в населених пунктах, так і особливо за їх межами, панує повний «безлад», хто як вміє та хоче, так той і їздить. Складається враження, що сьогодні не існує заборони на проїзд на червоне світло, на рух по зустрічній полосі, на перетин суцільної смуги або навіть і подвійної, і т.д. Або скажіть чи часто можна побачити авто, водій якого під час їзди в цей момент не користувався б мобільним телефоном? Теж саме ні для кого не є дивним поїздки автомобілем, в .ч. і в столиці, без переднього номерного знаку. Тепер це стало модним. Більше скажу, дійшло до того, що патрульні поліцейські відкрито та демонстративно не реагують на очевидні порушення ПДР навіть в їх присутності, притримуючись кимось нав’язаної їм ідеології: «не чіпайте мене і я  нікого не зачеплю». Так, всім відомі нічні швидкісні перегони  автомашин на приміських автотрасах, зокрема, на Бориспільському шосе, що нерідко робиться у присутності та «на очах» у патрульних поліцейських, які на такі порушення ПДР не реагують, а може навіть і покривають цей безпрєдєл. Тому, всі попереджувальні заходи як уряду, так і законодавців, на предмет постійного підвищення штрафів за порушення Правил дорожнього руху та обмеження швидкості руху в населених пунктах, тривалі обіцянки та оголошення про запровадження масових фото і відеофіксації порушення ПДР, а тепер і застосування фотофіксації перевищення швидкості, чи закупівля новітніх засобів контролю швидкості та демонстрація їх навіть Президенту України, є взагалі не дієвими, бо ці факти правопорушень нікому сьогодні документувати: дорожньо-патрульна служба, яка б займалася виключно забезпеченням дотримання ПДР хоча б на позаміських автошляхах нашої держави, так і не була створена за ці мабуть вже 6-ть років, так званих,  «реформ».

   Ще раз стверджую: введена фотофіксація перевищення швидкості теж не наведе порядку з огляду на її недосконалість (бо вона не підтверджує хто саме перебував за кермом, коли мало місце порушення ПДР), перебування на дорогах автомашин з іноземною реєстрацією, «на бляхах», з кримською, донецькою і луганською реєстрацією, тобто на окупованих територіях, без переднього номерного знаку, з дублікатами номерних знаків і т.д.

   А щоб зрозуміти, до яких край негативних наслідків в забезпеченні правопорядку на автошляхах призвели, так звані, «реформи» в Національній поліції, пропоную ознайомитись із коротким викладом проведеного мною аналізу стану дотримання Правил дорожнього руху протягом 2019 року, у порівнянні із попередніми кількома роками.

   Так, за даними МВС, протягом минулого року в Україні трапилось 160 675 дорожньо-транспортних пригод (ДТП), що набагато більше чим у 2018 році (150 120), тобто їх кількість зросла щонайменше на 7 %, та інших роках ( у 2016 році - на 1,2%, у 2015 році – на 16,5%, та у 2014 році - на 4,6%). Із цієї загальної кількості - 26 052 пригод із заподіянням шкоди здоров’ю постраждалим, що теж більше у порівнянні із 2018 роком на 6% та з 2015 роком - на 3%.

   На жаль, в минулому році збільшилася і кількість ДТП із заподіянням смерті потерпілим – загинуло 3 454 осіб, що також більше позаминулого року на 11,1%!

   Ще більше осіб зазнали в ДТП тілесних ушкоджень – 32 736, що по зрівнянню із 2018 роком виросло майже на 6%. Зросли статдані і про кількість ДТП, пов’язаних із наїздами на пішоходів: 8 612 в 2019 році проти 8 190 – в 2018 році. При цьому, 1 216 ДТП, в яких потерпілі зазнали тілесних ушкоджень, відбулися у зв’язку із керуванням автомобілем особами в нетверезому стані, або стані наркотичного сп’яніння, в той час як в 2018 році таких випадків було набагато менше – 968! Зросла в 2019 році і кількість ДТП, пов’язаних із перевищенням швидкості руху – 5 765 по зрівнянню із 4 939 в 2018 році та 4 730 в 2017 році (це із потерпілими і без них).

   Таким чином, навіть із цих статданих чітко вбачається, що ситуація із дотриманням ПДР на дорогах України в минулому році суттєво погіршилась, а головне, що майже з кожним роком зростає як кількість постраждалих осіб в результаті цих подій, так і що ще гірше, все більше гине в них людей!

    І це при тому, друзі, що я глибоко сумніваюсь в обєктивності наведених статданих, так як, за моєю інформацією, керівництво МВС і Національної поліції приховують не тільки кількість вчинених ДТП, а всіляко занижують кількість таких подій із смертельними наслідками і повязаних із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілим, тобто, тих пригод, за які в Україні передбачена кримінальна відповідальність. І це не дивно, бо смертність на дорогах в Україні навіть вище ніж 10 осіб на добу і за цим сумним показником за мірками Європи наша держава посідає 6-те місце! Ви тільки вдумайтесь: Україна разом із Угандою, Киргизстаном, Гондурасом та Республікою Ємен є одним із лідерів у світі за рівнем смертності на дорогах. Для порівняння: в Бельгії фіксується – 6,6 смертельних випадків на 100 тис. осіб на рік, у  Франції – 4,9, в Італії – 4,7,  Німеччині – 3,5, в Швеції - 2,4, тоді як в Україні цей показник становить 9,1!!! Більше того, ДТП в Україні є першою за поширеністю причиною смертності серед молоді віком від 15 до 29 років!

    Ще більш переконливо про шкідливість проведених, так званих, «реформ» у поліції і, зокрема, - в частині забезпечення вже реформованою патрульною поліцією правопорядку на дорогах, свідчать і статдані про результати розслідування слідчими Національної поліції кримінальних проваджень за ст.286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) та результати розгляду їх судами протягом 2019 року, у порівнянні із минулими роками.

   Так, за даними «Єдиного звіту про кримінальні правопорушення» вже Генеральної прокуратури України протягом 2019 року обліковано 8 739 кримінальних правопорушень за ст. 286 КК України, що теж більше чим у позаминулому році, в т.ч. і порушень ПДР, що спричинили смерть потерпілих - 1 919 (або 22% від загальної кількості), що теж більше чим у 2018 році. Із усіх облікованих в минулому році злочинів даної категорії, а вони, як правило, очевидні, лише в 3 873 (або 44%) провадженнях особам вручено повідомлення про підозру, що набагато менше, наприклад, чим у 2010 році – 4 963 та 2009 році – 5 893! Але, за порушення ПДР, що спричинили смерть потерпілого, вручено підозри лише у  948 випадках (або, всього у 24,5%), що теж менше чим у  2010 році – 1 128 та 2009 році – 1 337! Окрім того, до суду направлено 3 219 обвинувальних актів - (або всього 37%), з них у злочинах, що спричинили смерть потерпілого, ще менше – 669 (або всього 21%).

   Тим більше, ще раз наголошую, обгрунтовано сумніваючись у правдивості даних про кількість ДТП з постраждалими особами, а особливо тих, де в результаті порушення ПДР потерпілі загинули, мною було направлено до Міністерства охорони здоров’я запит: «а скільки осіб протягом 2019 року в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП) отримали тілесні ушкодження та якого ступеня тяжкості, в порівнянні із 2015-2018 роками; скільки осіб протягом 2019 року загинуло на місці ДТП, скільки із них померло під час транспортування із місця пригоди та у закладах охорони здоров’я». Однак, я одержав цілком несподівану відповідь про те, що «з 2018 року облікова документація, на підставі якої формувалася така статистична звітність з травматизму, була скасована наказами МОЗ України», що, на мою думку, є нічим іншим як навмисним приховуванням, скоріш за все, за змовою із МВС і Національною поліцією, дійсного стану травматизму та смертності серед громадян на дорогах! Разом з тим, МОЗ мені все-таки повідомило, що кількість випадків дорожньо-транспортного травматизму серед усього населення України за даними МОЗ становила: за 2015 рік – 19 342 особи, за 2016 рік – 20 295 осіб, за 2017 рік – 19 534 особи, тобто, це значно більше статистичних даних, викладених в звітності Генеральної прокуратури. І ще одна особливість, яку ви повинні були помітити: цей показник до 2017 року щороку зростав, як, до речі, і інші статдані про рівень злочинності, що теж є підтвердженням моїх припущень про умисне корегування Міністерством внутрішніх справ звітних даних.

   Далі хочу навести ще одну із причин погіршення стану правопорядку на автодорогах нашої держави, яка пов’язана із якістю досудового розслідування у кримінальних провадженнях за ст.286 КК України. Згідно інформації Судової адміністрації України, в 2019 році судами було засуджено значно менше осіб, які вчинили такі злочини -  (1 878), по зрівнянню із попередніми роками (2015 - 2 548, 2016  - 2 153, 2017 – 2 300 та 2018 - 2 066)! При цьому, звертаю вашу увагу, обвинувальні вироки по цій категорії злочинів протягом двох останніх років виносились судами, в основному, за частинами 1 і 2 статті 286 КК України, тобто, за скоєння менш суспільно небезпечних діянь, чим за 3 і 4 частинами даної статті. До цього треба додати і той факт, що з кожним роком збільшується і кількість осіб, відносно яких судами такі кримінальні провадження закриваються за нереабілітуючими підставами, в основному, у зв’язку із примиренням винного з потерпілим та дійовим каяттям (в 2015 році – 1 368, в 2016 році – 1 475, в 2017 році – 1 772, в 2018 році – 1 847)! Майже, з кожним роком також збільшується  і кількість засуджених за такі злочини осіб, які після цього звільняються від відбування покарання внаслідок амністії (в 2015 році – 166, в 2017 році – 335, в 2018 році – 568)!

   Про явно негативну тенденцію в частині пом’якшення покарань за вчинення цих суспільно небезпечних для громадян на автошляхах кримінальних правопорушень, кількість яких щорічно зростає, що теж є однією із причин погіршення правопорядку на дорогах, свідчить і судова статистика за останні 5-ть років, із аналізу якої чітко вбачається, що з кожним роком кількість осіб, засуджених за вчинення злочинів, передбачених ст. 286 КК України, до позбавлення волі, навпаки, тільки зменшується (в 2015 році –326, в 2016 році – 300, в 2017 році –278, в 2018 році – 207 і в 2019 році - 179)!!! Навіть, при цьому, суттєво зменшується і судова репресія у вигляді позбавлення волі в межах строків від 3 до 5 років протягом 2015-2019 років (відповідно, 169, 160, 139, 104 і 78). Така ж, приблизно, ситуація і щодо засуджених до позбавлення волі від 5-ти до 10 років!

    Не набагато краща ситуація і з розглядом в судах протягом 2015 – 2019 років справ про адміністративні порушення Правил дорожнього руху, які готували і направляли до судів саме працівники нової Патрульної поліції, про низький професійний рівень яких говорю не тільки я, а про це свідчать і відповідні статдані, надані Судовою адміністрацією України.

   Так, за 2015 рік із патрульної поліції до судів надійшло 223 103 таких справ, з яких, судами було повернуто поліцейським 15 950, подавляючу більшість із яких (13 796) - для належного оформлення, та 25 861 – закрито за різними підставами!

  За 2016 рік до судів надійшло трішки більше таких справ – 248 104, із яких теж значно більше справ (18 827) судами було повернуто Патрульній поліції, в основному - для належного оформлення (15 184), і значно більше, по зрівнянню із попереднім роком, закрито – 34 730!

  За 2017 рік до судів надійшло ще більше адмінсправ даної категорії – 284 223, але, знову ж таки, збільшилась і кількість справ, які було повернуто судами патрульній поліції  (25 995), в основному - для належного оформлення (21 217), та майже вдвічі більше закрито - 61 778!

   В 2018 році до судів із Патрульної поліції надійшло 274 086 таких справ, тобто дещо менше чим в попередньому році, але, разом з тим, судами, знову ж таки було більше, чим у минулому році,  повернуто для доопрацювання – 27 327, в основному, для належного оформлення  (21 536), та ще більше закрито – 64 699!

   За 2019 рік до судів надійшло ще більше адмінсправ даної категорії – 286 005, але, при цьому, кількість повернутих судами Патрульній поліції справ продовжує залишатись величезною – 24 126, в основному - для належного оформлення - 20 153, і таку ж велику кількість, як і в позаминулому році, закрито - 64 022. Щоб пересвідчитися додатково в край низькому рівні професійної підготовки нинішніх патрульних поліцейських, ще раз акцентую вашу увагу на тому, що протягом 2015  - 2019 років адміністративні справи, складені ними за порушення ПДР, закривалися судами, в основному, за такими підставами: за малозначністю, за відсутністю події і складу правопорушення та закінченням строків накладення адміністративного стягнення! Загальна кількість закритих становить 251 090 адмінсправ!

   До того ж, судами було повернуто патрульним поліцейським для належного оформлення, Ви тільки вдумайтесь, 112 225 адміністративних справ!!! І це при тому, що мені так і не вдалося одержати інформацію про кількість цих справ, які після усунення недоліків були повторно скеровані патрульними поліцейськими до суду.

   Отже, підсумовуючи вище викладене, бачимо, що відсоток повернутих і закритих судами адмінсправ даної категорії з кожним роком зростає: в 2015 – 18,7%, в 2016 – 21,6%, в 2017 – 30,9%, в 2018 – 33,6% та в 2019 році – 30,8%, що майже на рівні показника позаминулого року!

   Окремо хотілося б зупинитися і на судовій репресії за доведені в суді адміністративно карані факти порушень Правил дорожнього руху, особливо, за найбільш із них суспільно небезпечні та розповсюджені – це керування транспортними засобами особами, які знаходяться у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Як вбачається із статистичних даних, наданих Судовою адміністрацією України, основною мірою покарання до таких винних осіб, не дивуйтесь, був штраф: в 2015 році судами було оштрафовано – 53 848 осіб, в 2016 році – 55 221, в 2017 році – 72 838, в 2018 році –68 769, в 2019 році – 73 430, тобто, кількість оштрафованих судом, в основному, щорічно тільки зростає, в той час як найбільш дієвий засіб адмінвпливу - позбавлення спеціального права на управління транспортними засобами (водійських прав), з кожним роком застосовуються, навпаки, все менше і менше.  Тільки зверніть увагу: якщо в 2015 році такий вид стягнень було застосовано до 20 040 осіб, то в 2016 році лише до 9 541 особи, тобто, менше ніж удвічі, а в 2017 та 2018 роках, відповідно, до 80 і до 48 осіб, що менше чим у 100 разів, а у 2019 році, Ви тільки уявіть, всього до 8-ми осіб!!!

   Таким чином, із викладеного вище чітко вбачається, що з кожним роком (окрім 2018 року) кількість таких адмінсправ, які надходять від Патрульної поліції до судів, збільшується, але, якість їх, навпаки, тільки погіршується.

   Тому, і хочеться запитати у наших законодавців і останніх 2-х Президентів: хіба викладене вище не є свідченням провальної «реформи» поліції та створення фактично недієздатної Патрульної поліції, рівень підготовки працівників якої край низький і головне, що він протягом всього періоду її існування так і не покращився.

    Тому, всі частіше найбільш активні члени нашого суспільства починають задавати питання: а чи не пора припинити подальшу руйнацію нашої держави під тиском ззовні?!

 

 

 

Похожие статьи:

БлогТЕАТР АБСУРДУ

Блог«Судова реформа»: що далі буде…

БлогСтан дотримання правопорядку на автошляхах України через призму, так званого, «реформування» Національної поліції (Частина 1)

Блог«Наганяї» Генпрокурора: аналіз проведених оперативних нарад

БлогКРИВАВІ ПЛОДИ «УСПІШНОЇ» РЕФОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІЦІЇ

Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!