Тенденції злочинності 2018 року

20 травня 2019

Загальний стан злочинності та протидії їй на території України за 2018 рік (в порівнянні зі статистичними даними за 2013- 2017 роки)

Людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку , в т.ч. і від злочинних поягань, а також запобігання злочинам є однією із основних функцій держави. Недарма один із самих авторитетних реформаторів світу, бувший Прем’єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю говорив: «Найбільше нам потрібна стабільність, визначеність, безпека, демократія не працює в умовах хаосу, закони не діють, коли немає порядку». Всі ці чинники суттєво впливають на міжнародний рейтинг нашої країни і на свідомість громадян, які всебільше відмовляються довіряти органам правопорядку та правосуддя. І мабуть мають для цього всі причини, так як, станом на 2018 рік Україна посідала 152 сходинку із 163 позицій за міжнародним рейтингом найбезпечніших для життя країн під назвою Global Peace Index. Ви тільки вдумайтесь, в цьому рейтингу нас обігнали навіть такі країни як Центрально-Африканська Республіка і Судан. Для більш наглядного оцінювання нинішньої криміногенної ситуації повідомляю, що ще у 2014 році в цьому ж рейтингу ми займали 144 сходинку, з 2010 по 2013 році - 120, а у 2009 році – 118! В свою чергу, в міжнародному рейтингу Global Terrorism Index Україна посідає 21 сходинку з 163 і відноситься до категорії країн з підвищеною терористичною небезпекою, в той час, як у 2014 році ми посідали 55 сходинку, а у 2012 році – взагалі 62. За тим же Рейтингом надійності поліцейських служб ми знаходимося на 101 місці з 137 наявних, нас обігнали навіть такі держави як Замбія, Ямайка, Уганда та Малави! І такі відверто негативні оцінки з приводу катастрофічної ситуації зі злочинністю і протидією їй нам виставляють міжнародні організації. Натомість, наша влада і надалі продовжує курс, так званих, «реформ», в т.ч. і у сфері діяльності правоохоронних органів, що вже призвело до край негативних наслідків та підтвердило повну нікчемність таких «змін».

Тому, в котрий раз на підтвердження своїх висновків щодо відвертої шкідливості такого, вибачте, «реформування» правоохоронних органів, щоб наглядно довести і суспільству, і так званим «реформаторам» наслідки їх, вибачте, «експериментів» на теренах нашої країни, приводжу власний аналіз злочинності та протидії їй в Укпраїні за 2018 рік у порівнянні з попередніми роками.

Так, протягом минулого року в Україні правоохоронними органами було зареєстровано 915 431 кримінальне правопорушення, що дещо менше у порівнянні з минулими роками (у 2017 році - 1 050 617, у 2016 році – 1 124 401, у 2015 році – 1 093 314, у 2014 році – 1 137 436, у 2013 році – 1 553 056). Найбільш криміногенними, як і раніше, залишаються такі регіони як: місто Київ (116 506), Дніпропетровська (80 724), Одеська (69 319), Харківська (67 649), Львівська (51 864) та Запорізька (49 849) області.

Разом з тим, одразу уточнюю, що наведені показники за минулі чотири роки, особливо за 2017-2018 роки, викликають у мене обґрунтований сумнів, адже реальна ситуація із вчиненням злочинів в нашій країні в дійсності лише погіршується, а не покращується, як це намагаються подати керівники МВС, Нацполіції і ГПУ, про що, зокрема, йдеться і в публікаціях авторитетних експертів, докторів політичних наук Є. Невмержицького та Ф. Шульженко в тижневику «Юридичний вісник України» №15 за 12-18 квітня 2019 року під назвою «Суспільство і політична еліта України», де зазначено, що 40,2% громадян, які потерпіли від злочинних посягань, за даними інтернет-видання Цензор-нет, не звертаються з заявами до поліції у зв’язку недовірою.

При цьому, потрібно зауважити, що майже по кожному другому зареєстрованому в 2018 році кримінальному правопорушенню були прийняті рішення про закриття проваджень за реабілітуючими підставами, тобто за фактом відсутності події і складу злочину та недоведеенням вини у вчиненні злочину - в 428 298 кримінальних правопорушеннях, або в 46,8% (для зрівняння: в 2017 році - у 526 706 (50,1 %), в 2016 році – у 531 797 (47,3%), в 2015 році – у 528 132 (48,3%), в 2014 році – у 608 297 (53,5%), в 2013 році – у 989 496 (63,6%)). Із цих статданих наглядно видно, що з кожним роком також зменшується і кількість зареєстрованих кримінальних проваджень, у яких приймаються рішення про їх закриття.

Таким чином, без урахування зареєстрованих кримінальних правопорушень, закритих в подальшому в зв’язку з їх непідтвердженням, загалом протягом 2018 року обліковано 487 133 кримінальних правопорушень, що також менше, чим у попередні роки: в 2017 році – 523 911, в 2016 році — 592 604, в 2015 році — 565 182, у 2014 році – 529 139, у 2013 році — 563 560. Одночасно з цим, треба окремо зазначити, що від вчинених у 2018 році злочинів потерпіло 344 780 осіб, у тому числі 5918 дітей, із яких 6233 особи загинуло.

Тобто, «на папері» вбачається, що, починаючи із 2017 року, криміногенна обстановка в країні, начебто, дещо покращується, хоча в дійсності, на моє глибоке переконання, це не так, про що засвідчали подальші дослідження.

Так, якщо розглядати кримінальні правопорушення у розрізі ступеня їх тяжкості, то протягом 2018 року по державі також спостерігається деяке статистичне зменшення особливо тяжких злочинів - 15 691, в порівнянні з минулими роками: у 2017 році - 16 586, у 2016 році - 19 021, у 2015 - 21 513 та у 2014 році - 25 872. Але і ця відмінність у цифрах не є свідченням поступового покращення криміногенної обстановки в державі, бо критичні показники таких злочинів в попередні роки пов’язані, насамперед, з революційним періодом в країні в січні-лютому 2014 року та активними бойовими діями на сході України в 2014-2016 роках. Тим більше, якщо порівнювати ці статдані із попереднім дореволюційним періодам, то, навпаки, в 2014-2018 роках спостерігається значне збільшення кількості особливо тяжких злочинів, оскільки, наприклад, в тому ж 2013 році їх було зареєстровано 13 776, а в 2010 році ще менше –12 094. До того ж, треба врахувати ту немало важливу обставину, що в той час і територія України була суттєво більшою, ніж зараз, а тому в тодішніх статданих про рівень злочинності, в т.ч. і особливо тяжких злочинів, обліковувалися і кримінальні правопорушення, вчинені на території АРК та на окупованих нині територіях Донецької і Луганської областей, які протягом останніх п’яти років в статзвітності нашої держави не враховуються.

Зовсім не про покращення криміногенної обстановки в 2018 році свідчать і інші статистичні дані. Так, протягом 2018 року, як вже зазначалось, було обліковано 15 691 особливо тяжкий злочин, з яких лише у 5 228 випадках (або у 33,3%) конкретним особам повідомлено про підозру та лише 3 625 обвинувальних актів (або всього у 23,1%) у злочинах даної категорії направлено до суду, а в залишку на кінець звітного періоду залишилось нерозслідуваними 11 435 кримінальних проваджень або 72,9%! Саме в цій частині аналізу слід звернути увагу і на критично вражаючу обставину, що протягом минулого року слідчими правоохоронних органів було закрито проваджень, Ви тільки вдумайтесь, у 110 804 особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, в т.ч. і минулих років, що майже в 10 разів більше від числа облікованих в 2018 році!!! Не дивлячись на те, що в статзвітах відсутня розшифровка саме цієї цифри, я цілком об’єктивно допускаю, що до неї входить і та кількість проваджень, які є тим красномовним наслідком, так званих, «поправок Лозового» до КПК України, що дало можливість залишити нерозкритими таку величезну кількість, ще раз підкреслюю, особливо тяжких кримінальних правопорушень і таким чином допомогло уникнути кримінальної відповідальності та покарання такій величезній кількості особливо небезпечних злочинців, а з іншого боку – позбавило потерпілих від цих злочинів права на відшкодування заподіяних їм матеріальних і моральних збитків!

Майже про аналогічну ситуацію свідчать статистичні дані за 2018 рік і про кількість облікованих тяжких злочинів, яких зафіксовано 167 986, що також дещо менше показників 2017 року (198 074), 2016 року ( 213 521) та 2015 року (177 855), але, значно більше чим у попередні 2 роки: у 2014 році – 154 216 та у 2013 році – 156 131! І це при тому, що, знову ж таки, в ці останні дві цифри були включені і злочини даної категорії, які вчинялись в той час на окупованій нині території Криму і Донбасу, а без них кількість тяжких злочинів в той період була б значно меншою. Більше того, зверніть увагу, що із числа облікованих у 2018 році тяжких злочинів лише у 57 770 випадках (або всього у 34,3%) особам повідомлено про підозру та ще менше - 50 120 обвинувальних актів у кримінальних правопорушеннях даної категорії направлені до суду (або у 29,8%), в той час як в залишку на кінець звітного періоду не розслідуваними залишились 113 954 кримінальних проваджень або 67,8%! А якщо врахувати тенденцію до погіршення стану їх розкриття щорічно, особливо за направленими до суду обвинувальними актами у них, то можна лише уявити їх накопичення в залишку в наступні роки!

Для більш об’єктивного оцінювання криміногенної обстановки необхідно також мати на увазі, що протягом минулого року було закрито провадження у 15 679 тяжких кримінальних правопорушеннях, з яких 15 152 – саме за реабілітуючими підставами, що підтверджує край низький рівень ефективності діяльності правоохоронних органів. До того ж правоохоронці не пояснюють у звітах, чи пов’язані закриття таких проваджень з застосуванням так званих «поправок Лозового» чи ні, проте не важко здогадатись, що ймовірніше всього це і стало основною причиною прийняття таких рішень, тим більше що мова йде про тяжкі злочини, на розслідування яких потребується достатньо чимало часу.

Якщо ж аналізувати злочини середньої тяжкості, то у 2018 році їх було обліковано 196 688, що також менше, чим у попередні роки: у 2017 році - 202 424, у 2016 році – 236 418, у 2015 році – 236 792, у 2014 році – 215 792, в т.ч. і у 2013 році – 231 983. Окрім того, з числа облікованих у 2018 році злочинів середньої тяжкості повідомлено особам про підозру лише у 90 305 випадках (або у 46%), що значно більше , чим у тяжких і особливо тяжких злочинах, та 84 497 обвинувальних актів у таких провадженнях направлено до суду (або у 43%), а на кінець звітного періоду рішення не прийнято у 109 042 кримінальних провадженнях даної категорії, або в 55,4%. Але, в цій категорії злочинів також звертає на себе увагу величезна кількість закритих протягом року кримінальних проваджень - 170 067, що майже дорівнює кількості облікованих злочинів цієї категорії! В статзвітах будь-якого пояснення цієї картини також не дається, адже правоохоронці узагальнили цифру закритих проваджень, щоб таким чином приховати саме реальну картину впливу «поправок Лозового». Хоча із аналізу статистичних даних про результати розслідування кримінальних проваджень середньої тяжкості також можна зробити висновок і про те, що саме такі кримінальні правопорушення правоохоронці значно краще розкривають і розслідують з направленням обвинувальних актів до суду, чим про ті ж тяжкі, а тим більше - особливо тяжкі кримінальні правопорушення! А це, в свою чергу, може свідчити про суттєве зниження рівня професійної підготовки слідчих та прокурорів, а також неналежну організацію їх роботи по проведенню досудового розслідування.

В свою чергу, кількість зареєстрованих в 2018 році злочинів невеликої тяжкості становить 106 768, що майже на рівні 2017 року - 106 827 та менше, чим у інші попередні роки: у 2016 році – 123 644, у 2015 році – 129 022, у 2014 році - 133 259, а у 2013 році – 161 669. В той же час, із числа облікованих у 2018 році таких злочинів лише у 38 553 випадках (що становить 34,3%) особам повідомлено про підозру та ще менше - лише 35 015 обвинувальних актів передано до суду (або 29,8%). При цьому, на кінець звітного періоду не прийнято процесуальних рішень у 69 173 таких кримінальних провадженнях або у 67,8%! До речі, і в цій категорії злочинів варто також звернути увагу на те, що протягом минулого року було закрито 133 076 кримінальних проваджень злочинів невеликої тяжкості, тобто, знову ж таки, більше ніж їх обліковано, і це при тому, що дійсних причин прийняття таких рішень ів статзвітах не розкривається.

Таким чином, із викладених статистичних даних напрошується як мінімум кілька невтішних висновків: більшість скоєних в минулому році кримінальних правопорушень найбільш суспільно небезпечних категорій: тяжкі і особливо тяжкі залишились не розкритими, а особи, які їх вчинили, не встановлені і не притягнуті до кримінальної відповідальності, а відповідно і не покарані, заподіяні ними матеріальні і моральні збитки, в т.ч. і громадянам, не відшкодовані; з усіх облікованих в 2018 році 487 133 кримінальних правопорушень лише у 191 856 випадках (або у 39%) особам повідомлено про підозру і то, в основному, цей показник загального розкриття визначений за рахунок злочинів середньої тяжкості, розкриття і розслідування яких, як правило, не представляє собою великої складності, а до суду направлено ще менше - 173 257 обвинувальних актів (або тільки 35,6%), знову ж таки, саме завдяки кримінальним правопорушенням названої вище категорії!

А тепер головне, на що потрібно звернути увагу в першу чергу: питома вага направлених обвинувальних актів до суду по категоріям злочинів становить, Ви тільки вдумайтесь: всього 2% - про особливо тяжкі злочини, 29% - про тяжкі злочини, 48,8% - про злочини середньої тяжкості та 20,2% - про злочини невеликої тяжкості! Тобто, більш менш результативно в минулому році, як, до речі, і в попередні післяреволюційні роки, розкривалися і розслідувались лише злочини середньої тяжкості, що не представляють собою ще раз стверджую, великої складності в розслідуванні та не стимулюють наших правоохоронців підвищувати свою професійну майстерність.

Ще більш негативним показником діяльності правоохоронних органів по протидії злочинності є залишки на кінець 2018 року в кількості 300 604 кримінальних правопорушень (або 61,7%) без прийнятих рішень. Зокрема, без прийнятого рішення залишилися 4 550 умисних вбивств, 452 умисних тяжких тілесних ушкодження, 157 267 крадіжок, 8 152 грабежів та 1 040 розбійних нападів! Можна тільки уявити, скільки постраждалих від цих злочинів громадян залишились без відповідного захисту держави!

Край низьким та критичним і як наслідок такої, вибачте, бездарної діяльності правоохоронців є і щорічне погіршення відсотку розкриття кримінальних правопорушень минулих років, тобто, всіх злочинів, які були зареєстровані до 2018 року — лише 1,9% (для порівняння: в 2017 році він складав 2,7%, в 2016 році - 3,6%, а в 2014 році взагалі - 10,8% та майже 12% у 2013 році)! Загальна картина по розкриттю і розслідуванню кримінальних право рушень минулих років виглядає таким чином, що на початок 2018 року у 1 040 177 кримінальних правопорушеннях не було прийнято жодного процесуального ріщення (про закінчення, зупинення або закриття), а на кінець звітного 2018 року ця кількість лише зросла і становить вже – 1 045 748 кримінальних правопорушень (це пояснююється і тим, що у частині «старих» проваджень було відновлено досудове розслідування після скасування постанов про закриття чи зупинення).

Таким чином, як вбачається із проаналізованих статистичних даних про результати роботи правоохоронних органів за останні майже 5 років, навіть неозброєним оком видно, що цифри про розкриття і розслідування злочинів, як мінімум, за останні 2-3 роки явно штучно коригуються нинішніми керівниками правоохоронних органів, перш за все Нацполіції, з метою приховування реального стану криміногенної обстановки в державі та покращення свого власного іміджу в очах суспільства. Не виключаю, що таким способом наша влада намагається приховати і наслідки проведених так званих «реформ», а в дійсності - руйнування в результаті цього всієї правоохоронної системи. Більше того, сьогодні існують так звані «ноу-хау» по розкриттю злочинів. Зокрема, коли після реєстрації, в цей же день, максимум на наступний, закривається провадження без проведення жодних слідчих дій, без допиту заявника-потерпілого. Наприклад: охорона кафе в нічний час, роблячи обхід території, виявили двох осіб в масках, що пробували проникнути у кафе, однак, злякавшись охоронців, втекли.Оглядом місця події поліція вилучила відбитки пальців, а охоронц і описали прикмети правопорушників.Без допиту охоронців, потерпілого, проведення експертизи, на наступний день, провадження після реєстрації закрито. Або інший випадок, масове викрадення телефонів: заявник вказує суму за яку купив телефон, надає чек, але слідчий бере довідку від будь-якого приватного підприємця,який вказує вартість нижчу від кримінальної кваліфікації, і слідчий закриває провадження за недостатність суми матеріальної шкоди. Ось вам і розкриття злочинів.

Більш детального аналізу потребує і стан розкриття особливо резонансних і суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, в першу чергу, проти життя та здоров’я громадян, проти власності та громадського порядку, які також доведені до критичної межі.

Так, за правовою кваліфікацією умисне вбивство у 2018 було обліковано 5 557 кримінальних правопорушень, що більше чим у 2017 році – 5 145, але, менше чим у попередні роки (5 992 у 2016 році, 8 224 у 2015 році, 11 466 у 2014 році та 5 861 у 2013 році), з яких лише у 1 363 провадженнях (що становить 24,5%) особам було повідомлено про підозру, що менше ніж у попередні роки (для порівняння: у 2017 році – 1 381, у 2016 році – у 1 403 провадженнях, у 2015 році – 1 507, у 2014 році – 1 760 та у 2013 році – 1 779), тобто, їх розкриття з року в рік постійно погіршується! Ще гірші показники розкриття таких злочинів за направленими до суду обвинувальними актами –– всього 858, що становить всього 15,4%!!!

Для порівняння: навіть у 2017 році до суду обвинувальних актів у цій найбільш суспільно небезпечній категорії злочинів направлено 908, у 2016 році - 914, у 2015 році - 1 046, у 2014 році – 1 166, а у 2013 році – було ще більше 1 293, тобто кількість розкритих умисних вбивств за направленими до суду обвинувальними актами теж суттєво погіршується з року в рік протягом останніх 4-х років!!! А до цього треба мати на увазі, що на кінець 2018 року не було прийнято рішень у 4 550 кримінальних правопорушеннях про умисні вбивства (що становить 81,9%), тобто, подавляючи більшість найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень проти особи залишились не розкритими, а відповідно і не розслідуваними в повному об’ємі, а як результат - вбивці залишились не встановленими і не покараними, а головне – готовими до вчинення нових, ще більш жорстокіших та зухваліших злочинів!

За фактами умисних тяжких тілесних ушкоджень у минулому 2018 році було обліковано 2 130 кримінальних правопорушень, що теж більше чим у 2017 році - 2 096, але, дещо менше чим у попередні роки (у 2016 році - 2 256, у 2015 році – 2 511, у 2014 році – 3 132, а у 2013 році – 3 026), з яких у 1950 (що становить 91,5%) особам було повідомлено про підозру, що дещо більше ніж у 2017 році – 1843 та у 2016 році - 1 857, але, знову ж таки, менше чим у попередні роки (у 2015 році – 2 029, у 2014 році – 2 357, а у 2013 році – 2 622). Такий відносно високий відсоток розкриття даних злочинів пояснюється, скоріше всього, очевидністю таких кримінальних правопорушень, коли потерпілий бачив і може впізнати злочинця і які, як правило вчиняються на грунті особистих неприязних стосунків.

Тим більше, про відсутність саме позитивних тенденцій в розкритті і розслідуванні правоохоронцями навіть даної категорії, як правило - очевидних злочинів, може свідчити і кількість направлених ними в 2018 році до суду обвинувальних актів у таких кримінальних провадженнях–1 570 (що складає тільки 73,7%), що дещо більше ніж у 2017 році - 1 475 та у 2016 році - 1 425, але, значно менше, ніж у 2015 році – 1 616, у 2014 році – 1 856, а у 2013 році взагалі було – 2 225.

Як і в попередні роки, продовжує залишатись критичною ситуація із розкриттям злочинів проти власності. Так, за фактами крадіжок у 2018 році було обліковано 238 492 правопорушення, що дещо менше (окрім 2014 року – 226 833) ніж в попередні роки ( у 2017 році - 261 282, 2016 році - 312 172, у 2015 році – 273 756 та у 2013 році – 242 769), але, про підозру конкретним особам у таких провадженнях повідомлено лише у 83 688 провадженнях (що складає всього 35%), тобто відсоток розкриття цих суспільно небезпечних та особливо чутливих як для більшості громадян злочинів, так і для держави і для господарюючих суб’єктів, залишається також на вкрай низькому рівні. Про це свідчить і той факт, що до суду по цій категорії злочинів направлено ще менше обвинувальних актів — 79 151, або тільки 33,2% ! І це при тому, що на кінець 2018 року слідчими не було прийнято рішення, Ви тільки вдумайтесь, у 157 267 кримінальних правопорушеннях даного виду, що становить 65,9% від облікованих! Навіть не дивлячись на деяке зменшення залишку кримінальних проваджень даної категорії на кінець минулого року на відміну від попередніх періодів ( 2017 року – 179 910, 2016 року - 247 355, 2015 року – 200 934, у 2014 році – 159 316 та у 2013 році – 170 345), кількість фактично не розслідуваних злочинів даної категорії продовжує залишатись достатньо великою, що також свідчить про існування стійкої негативної тенденції про незадовільний захист права власності, в т.ч. і в частині не відшкодування в результаті цього заподіяних збитків.

Більше того, звертаю увагу на ту обставину, що чималу частку з числа усіх крадіжок продовжують складати квартирні крадіжки, від чого потерпають, в першу чергу, саме беззахисні громадяни. Так, у 2018 році було обліковано 20 228 таких кримінальних правопорушень, що дещо менше показників 2017 року - 25 171, 2016 року - 27 204, у 2015 році - 21 379, але, більше чим у попередні роки: 2014 році – 18 992, а тим більше у 2013 році – 17 450. Разом з тим, рівень розкриття цих найбільш дошкульних для громадян кримінальних правопорушень залишається також вкрай низьким, так як про підозру у їх вчиненні конкретним особам було повідомлено лише у 4 597 випадках, або у 22,7%, а до суду обвинувальних актів у цих провадженнях направлено ще менше — 4 307, що складає всього 21,3% від загальної кількості облікованих злочинів даної категорії. Треба також мати на увазі, що на кінець 2018 року слідчими не прийнято рішень у 15 791 таких кримінальних правопорушеннях, або у 78%, тобто залишок нерозкритих квартирних крадіжок у громадян продовжує залишатись досить великим , тому і не дивно, що значна частина постраждалих громадян не звертається до поліції із заявами про такі злочини!

За правовою кваліфікацією грабіж у 2018 році було обліковано 13 838 правопорушень, що дещо менше ніж у попередні 4 роки (у 2017 році - 18 130, у 2016 році - 27 199, у 2015 році – 22 108, у 2014 році – 20 541 та у 2013 році – 22 695), з яких у 5 988 провадженнях (43,3%) особам повідомлено про підозру. В той же час, потрібно відзначити, що у попередні роки підозрюваних у таких злочинах викривалось значно більше: у 2017 році – 6 827, у 2016 році - 6 703, у 2015 році – 7 174, у 2014 році – 7 638 та у 2013 році ще більше – 9 313! Не дивлячись, що ці злочини відносяться, як правило, до категорії очевидних, розкриття їх залишається також незадовільним, так як кількість направлених в минулому році до суду обвинувальних актів по таким провадженням була ще меншою – 5 470 ( або, 39,5%)! Саме про зниження ефективності у боротьбі із цими кримінальними правопорушеннями свідчать і статдані за минулі роки, коли кількість направлених до суду обвинувальних актів по таких провадженнях була набагато більшою: у 2017 році - 6 174, у 2016 році – 5 932, у 2015 році – 6 398, у 2014 році – 6 768, а у 2013 році навіть 8 704!

Скоріше про негативні наслідки від такої неефективної діяльності правоохоронців по розкриттю злочинів даної категорії свідчить і той факт, що на кінець 2018 року слідчими не було прийнято рішення у 8 152 кримінальних правопорушеннях даної категорії, що становить 58,9%, тобто більше половини! І це в той час, коли мова іде, в більшості своїй, про очевидні злочини, розкриття і тим більше – розслідування яких не повинно представляти великої складності.

За фактами розбою у 2018 році правоохоронцями було обліковано 2 263 кримінальних правопорушень, що, знову ж таки, дещо менше ніж у минулих роках (у 2017 році - 3 006, у 2016 році - 3 904, у 2015 році – 3 556, у 2014 році – 3 895, у 2013 році – 2 856), по яким у 1 424 випадках (62,9%) особам було повідомлено про підозру, в той час як у попередні роки, знову ж таки, кількість виявлених підозрюваних у вчиненні таких злочинів була значно більшою (у 2017 році - 1 762, у 2016 році - 1 870 , у 2015 році – 1 843, у 2014 році – 1 812, у 2013 році – 1 971), тобто їх розкриття в минулому році тільки погіршилось. Не була досить високою і активність розслідування таких кримінальних правопорушень, бо до суду обвинувальних актів по таким злочинам направлено ще менше — 1 167 (51,6%), в той час як у попередні роки цей показник також був значно вищим: у 2017 році - 1 414, у 2016 році – 1 501, у 2015 році – 1 457, у 2013 році – 1 723. Окрім того, слідчими на кінець 2018 року не прийнято рішень у 1 040 таких кримінальних правопорушеннях, або у 45,9%, що свідчить про те, що майже кожен другий розбій, які, в більшості своїй, також являються очевидними, правоохоронцями не розкривається, а особи, які їх вчиняють, в результаті цього уникають кримінальної відповідальності!

Ще гірша ситуація із розкриттям і розслідуванням фактів шахрайств, яких у 2018 році було обліковано 33 290, з яких лише у 8 699 випадків (26,1%) особам було повідомлено про підозру, що менше ніж упопередні роки 2013-2015 та 2017 році (12 645, 10 599, 9 605 і 10 275, відповідно), але більше, ніж у 2016 році – 7 971. Направлено до суду по цих кримінальних провадженнях всього 7 019 обвинувальних актів (або лише 21,1%), що, знову ж таки, дещо більше чим у 2016 році(6 379), але, значно менше чим у 2013-2015 і 2017 роках, відповідно, 11 310, 8 775, 8 154, 8 662. На кінець 2018 року також не було прийнято рішень у 25 235 таких кримінальних правопорушеннях, або у 75,8%, тобто залишок нерозкритих і не розслідуваних таких злочинів проти власності, від яких особливо страждають громадяни, також залишається суттєво великим.

На фоні погіршення показників у протидії злочинності проти власності, зменшились і кількість виявлених в 2018 році фактів хуліганства - 3 344 кримінальних правопорушень (для порівняння: у 2017 році – 3 437, у 2016 році - 3 973, у 2015 році – 4 120, у 2014 році – 4 962 та у 2013 році – 6 315), тобто злочинів проти громадського порядку, які вчиняються, як правило, на очах у інших громадян. Ще гіршим результатом діяльності правоохоронних органів по протидії їм є кількість розкритих кримінальних правопорушень даної категорії, із яких лише у 1 645 випадках конкретним особам повідомлено про підозру - (або, 49,2%), що теж менше чим у попередні роки (1 722, 1 742, 2 207 та 3 139, відповідно), окрім 2016 року (1 530), а направлено до суду обвинувальних актів про ці злочини ще менше – 1 413 (42,2%), що теж свідчить про явне зниження результативності діяльності правоохоронних органів по зрівнянню із попередніми роками (у 2017 році - 1 481, у 2015 році – 1 472, у 2014 році – 1 896 та у 2013 році – 2 888), окрім, знову ж таки, 2016 року, коли їх було - 1 312. Аж ніяк не позитивним є і залишок цих кримінальних правопорушень, по яким на кінець 2018 року не було прийнято рішення - 1 832, або 54,8%. Тобто, більша половина таких простих в доказуванні злочинів, які переважно вчиняються в громадських місцях та, як правило, в присутності інших громадян - очевидців, залишаються нерозкритими і не розслідуваними в повному обсязі, що лише черговий раз підтверджує наявність недоліків, в першу чергу, в діяльності Нацполіції, в результаті проведення, так званих, «реформ».

Викликає обґрунтовану тривогу і статистика розкриття та розслідування таких злочинів як незаконне заволодіння транспортним засобом, результати досудового розслідування по яких також відверто незадовільні. Так, у 2018 році було обліковано 6 642 таких кримінальних правопорушень, по яким підозру було вручено конкретним сособам лише у 2 284 випадках, що становить всього 34,4%, що також значно менше ніж у попередні роки (у 2017 році – 2 663, у 2016 році - 2 832, у 2015 році – 3 130, у 2014 – 3 367 та у 2013 році – 3 277), а направлено обвинувальних актів по цьому виду злочинів до суду ще менше – 1 948, або всього 29,3% (для зрівняння: у 2017 році – 2 262, у 2016 році – 2 832, у 2015 році – 2 699, у 2014 році – 2 816, а у 2013 році – 2 960), що теж свідчить про погіршення результативності правоохоронців. Окрім того, на кінець 2018 року не прийнято кінцевих рішень у 4 535 таких кримінальних правопорушеннях, або 68,3%, що теж значно більше, наприклад, ніж у тому ж 2013 році - 3 651!!!

Таким чином, підсумовуючи навіть вищевказані проаналізовані статдані, необхідно констатувати, що ні в одному з названих вище, в більшості своїй, простих у розкритті і доказуванні вини злочинів немає і близько тих «успішних» результатів у боротьбі із злочинністю, про які неодноразово заявляли очільники МВС і Нацполіції наприкінці минулого і на початку цього року і чим так були задоволені навіть посли деяких іноземних держав. В зв’язку з цим, нагадаю ще раз: нерозкритими за минулий рік залишаються в середньому від 50 до 80 % злочинів, якими порушені конституційні права людей (потерпілих) на захист від злочинних посягань, заподіяна їм моральна і матеріальна шкода, в більшості випадків, так і не відшкодовується. А головне, що в результаті такої бездіяльності нинішніх правоохоронців не встановлюються злочинці і не притягаються до кримінальної відповідальності, що закономірно породжує безкарність і рецедивну злочинність, а також сприяє формуванню в суспільстві обстановки вседозволеності.

Далі буде...

Екс-заступник Генерального прокурора України,

кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, адвокат

О.В. Баганець

Тенденції злочинності 2018 року

Похожие статьи: