«Агонія прокуратури, на жаль, добігає до кінця…»

22 травня 2020

Мені неодноразово мої колеги вже говорили, що всі мої звернення та відкриті листи до Президента України, керівника його Офісу до Голови профільного комітету Верховної Ради і навіть до Генерального прокурора, що до передостаннього, що до Ірини Венедіктової, числені публікації та виступи в ЗМІ з приводу планомірного знищення органів прокуратури, а тим самим і всієї системи органів досудового розслідування та органів правопорядку залишаються без будь-якого реагування. Цей процес не зупиниться до тих пір, доки Україна не звільниться від зовнішнього впливу.

Зізнаюся, що мені не хотілося в це вірити. Але, я не просто особа, яка має вищу юридичну освіту, отриману в престижному у всі часи ВУЗі, та 40-річний стаж роботи в галузі права. Я досвідчений слідчий і прокурор із майже 35-річним досвідом боротьби із злочинністю, та нагляду за дотриманням законів, причому в різні часи і цим горжусь. Я знаю не із підручників чи від викладачів, що таке виїзджати цілодобово, в т.ч. і вночі, і в дощ, і в 20-30 градусний мороз на місце події, в першу чергу на умисні вбивства при неочевидних обставинах, як організувати огляд місця події та ретельно зафіксувати сліди злочину, а тим більше – знайти і вилучити речові докази, як організувати пошук злочинця «по гарячих слідах» і його затримання із слідами злочину на одязі чи на тілі. Не по кінофільмах, а на практиці знаю, як спланувати роботу слідчих і оперативних працівників з цією метою, в т.ч. і в позаурочний та нічний час, святкові і вихідні дні, як протягом перших 10-15 днів після вчинення злочину щоденно заслуховувати стан слідства і оперативно-розшукової роботи по таких справах, давати по кожній такій справі детальні письмові висновки, допомагати слідчим і нижчестоящим прокурорам складати плани слідчих і оперативно-розшукових заходів по справі і т.д. Знаю також, як узагальнювати слідчу і судову практику, як працювати над усуненням недоліків і їх причин, як розробляти і впроваджувати в практику методики і тактики розслідування злочинів взагалі і окремих їх видів, а також проведення слідчих і процесуальних дій. Знаю роботу на адмінпосадах в органах прокуратури знизу до верху і розумію, що таке мати в своєму підпорядкуванні недосвідчених слідчих та прокурорів, скільки часу потрібно, щоб їх навчити та підвищувати їх професійний рівень, бо сам неодноразово організовував і проводив ті ж постійно діючі семінари для слідчих і прокурорів. Знаю, які перешкоди і незручності тягне за собою нехватка слідчих та прокурорів у підрозділах як у прокуратурах на місцях, так і обласних апаратах, та особливо, в центральному апараті Генпрокуратури (тепер Офісі Генерального прокурора), коли об’єм роботи великий, а працівників не вистачає і від цього страждає якість і результати роботи.

Мабуть повторююся, тоді вибачте, але, у керівників органів прокуратури протягом останніх років таких переживань не було, бо вони всього цього, що я описав, не проходили і не знають, специфіку діяльності прокуратур із середини. Та мабуть і рішення про їх призначення на посаду Генерального прокурора приймалися саме виходячи із відсутності в них такого досвіду, бо досвідченим прокурорам складно було б управляти, а тим більше - примусити відверто і цинічно порушувати права людини!

Ви тільки вдумайтесь, за повідомленням авторитетних джерел в ЗМІ, Генеральна прокуратура впродовж 2018-2019 років виплатила 16,5 млн. грн. компенсації заробітків за час вимушеного прогулу звільненим прокурорам, які згодом поновилися через суд! Деяким із них виплачені величезні суми – навіть по 1 млн. грн!

І це, в основному прокурори, які обіймали керівні посади за часів В. Януковича. Ну хіба не було зрозуміло ні тим, хто розробляв, голосував та підтримував, так званий, Закон України «Про очищення влади» і тим хто видавав і підписував такі накази, що частина із його норм прямо порушують права людей, нехай і у прокурорській формі, які передбачені як у Конституції України, так і Європейській Конвенції з прав людини і основоположних свобод?! Чому бідна і обезкровлена війною та зруйнованою економікою держава, яка готова на все, в т.ч. і втратити свою незалежність та суверенітет, щоб отримати той же мільярд доларів США від МВФ на принизливих і грабіжницьких умовах, не вживає заходів до відшкодування винними особами до бюджету таким чином витрачених коштів на виплату зарплати незаконно звільненим прокурорам ?!

І якби цю відповідальність, в першу чергу, матеріальну, понесли ті високопосадовці, хто був причетний до грубого порушення прав в даній ситуації і прокурорів, своєчасно, ще в 2018-2019 роках, то не було б такого «бєзпредела», який сьогодні продовжується в органах прокуратури після прийняття вже нинішньою Верховною Радою неконституційного Закону «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно першочергових заходів по реформуванню органів прокуратури». Навіть студенти юридичних ВУЗів чи факультетів знають незаперечну конституційну норму: якщо людині вже надано право, то в подальшому, не тільки при внесенні змін до діючих законів, а навіть - до Конституції України, не можна ні позбавляти, ні зменшувати об’єм чи зміст його! А прокурорів цих прав названим законом позбавили. Не буду читати лекцію і з приводу інших порушень прав прокурорів вже виданим тодішнім Генеральним прокурором Р.Рябошапкою Положенням та Порядком проходження переатестації, які передбачають використання анонімок без попередньої їх перевірки і т.д. Про це я писав і говорив неодноразово. Тобто, я впевнений, що і всі «реформатори», які протягом 2019-2020 року, таким чином руйнували прокуратуру, усвідомлювали порочність їх «афери» із, так званою, «переатестацією» прокурорів, тому і не дивно, що перед їх відвертим «викиданням на смітник», знищили всі матеріали цих «знущань над прокурорами», за що такі повинні понести відповідальність.

Але, головне, що я хотів сьогодні сказати, полягає в іншому. Вині особи повинні понести, як мінімум, матеріальну відповідальність за незаконно вже звільнених з посад більше 600 прокурорів центрального апарату ГПУ (Ви тільки вдумайтесь, це в основному, досвідченні працівники, яких треба готувати десятками років), більша частина з яких (за моїми даними приблизно 500 осіб) вже оскаржили Накази Генерального прокурора Р.Рябошапки про своє незаконне звільнення в судах, частину з яких, нехай на цей час і невелику, суди вже задовільнили.

Хотілося б в зв’язку з цим, заспокоїти одного із членів так званих, «контрольних комісій, який скромно мовляв, коли суди скасували кілька Наказів Генерального прокурора про звільнення даних прокурорів, а потім несамовито радів появі рішення Вінницького окружного адміністративного суду, яким було відмовлено в задоволені одного тільки позову. Воно явно незаконне і на думку багатьох експертів буде скасоване в майбутньому. Так ось в майбутньому бувшому Генеральному прокуророві потрібно буде думати, як відшкодовувати заподіяну моральну шкоду державному бюджету в зв’язку із незаконним звільненням декількох сотень прокурорів. А те, що таке питання обов’язково виникне, якщо не при цьому Президенту України, то при наступному. І це повинно статися, щоб відбити бажання всіх майбутніх Генеральних прокурорів займатися відвертим беззаконням на шкоду державі і громадянам.

Тому я вважаю, що нині діючий Генеральний прокурор І.Венедіктова зробить із цього відверті висновки і не буде повторювати помилок свого попередника, якого вже справедливо критикували, пояснюючи, як його незрозумілі реформи паралізували діяльність органів досудового розслідування, коли прокуратура не забезпечувала призначення по кожному кримінальному провадженні процесуальних керівників.

Абсолютно вірно Ірина Венедіктова висловлювалась із приводу «перекосів» в, так званій, «переатестації» прокурорів і склалося враження, що вона як мінімум, зупинить сам процес безладу і хаосу в органах прокуратури, які були фактично піддані протягом півроку відвертій руйнації. Ходили слухи, що вона навіть намагалася переглянути рішення, так званих, «конкурсних комісій», створивши апеляційні кадрові комісії по перегляду попередніх несправедливих висновків. Були розмови і про те, що вона абсолютно правильно начебто планувала не звільняти прокурорів, хто відмовився написати антиконституційну заяву про згоду на переатестацію і планувала провести повторні атестації і т.д.

Але, такі наміри нового Генерального прокурора або «підкорегував» і «поставив її на місце» наш Гарант Конституції, як поговорюють в центральному Офісі Генерального прокурора, або, як кажуть в народі, «место сидения определяет точку зрения». Якби там не було, але Ірина Венедіктова, на жаль, продовжила втілювати в життя рішення і дії Р.Рябошапки і його команди «соросят», які відверто діяли в угоду іноземним структурам, а не України!

А може злякались знову Р.Рябошапки чи Центру протидії корупції, чи так званих «експертів» із числа рекомендованих міжнародними організаціями, які тепер дружно взялися критикувати її?! Не знаю.

Мене більше цікавить інше.

Інтернетом блукають копії листів двох регіональних прокурорів: виконуючого обов’язки прокурора м. Києва і прокурора Київської області. Я їх, як фахівців, не знаю, але, вони обгрунтовано зверталися вже до І.Венедіктової із листом, в якому пояснили ще, до яких негативних наслідків може призвести одночасне звільнення із цих прокуратур всіх працівників, які по різних підставах звільнялися під приводом, що, начебто, не пройшли переатестацію. Зокрема, в.о. м. Києва відверто написав, що це негативно вплине на якість і своєчасність забезпечення здійснення органами прокуратури конституційних повноважень.

На жаль, І.Венедіктова навіть не звернула увагу на загрозу невиконання регіональними прокуратурами функцій органів прокуратури і фактично дала вказівку виконати рішення цих незаконно створених конкурсних комісій і не тільки у зв’язку із парним числом їх членів, присутністю в них не представників органів прокуратури, професійний рівень яких явно не відповідає для того, щоб визначати фаховість прокурорів, а головне, що вони дійсно виключно в межах повноваженнь, які передбачені не відповідимо законом, а Положенням, яке розробив і затвердив особисто Р.Рябошапка! І таке Положення, на мою думку, новий Генеральний прокурор зобов’язана була скасувати, чи хоча б змінити, але, цього не зробила.

А до чого це призвело, Ви тільки вдумайтесь. Із одержаної мною із своїх джерел інформації, тільки дві комісії станом на 26.04.2020 року прийняли 678 рішень про так зване «неуспішне» проходження атестації прокурорами регіональних прокуратур!!! Якщо виходити з того, що всі ці прокурори звернуться до судів зі скаргами на незаконне звільнення з органів прокуратури, а більшість це зробить однозначно, Ви уявляєте, яку кількість коштів потрібно буде виплатити державі таким незаконно звільненим прокурорам за вимушений прогул??? Причому, зверніть увагу, це не зупиняє керівництво Офісу Генерального прокурора від рішення про звільнення прокурорів навіть не дивлячись на заборону в Постанові Кабінету Міністрів не звільняти під час карантину працівників з роботи.

І деякі прокурори регіонів, отримавши такі листи-вказівки від І.Венедіктової, звільнили одночасно, підкреслюю, велику кількість прокурорів, оголивши і так відверто слабкі апарати регіональних прокуратур, що неминуче катастрофічно негативно позначиться на криміногенній ситуації в регіонах. Наприклад, той же прокурор Київської області одночасно звільнив з роботи, Ви тільки вдумайтесь, за одними даними приблизно 70 прокурорів, за іншими – 44! Приблизно така ж ситуація і в прокуратурі столиці.

З цього можна зробити висновок, новий Генеральний прокурор, якби її не критикували «соросята» вона продовжує на жаль діяльність, на повну руйнацію прокуратури навіть не дивлячись на те, що від своїх дій також буде змушена в майбутньому приймати участь нести матеріальну відповідальність за заподіяну державному бюджету матеріальну шкоду, бо регіональні прокурори будуть посилатися на її лист-вказівку. На жаль.

«Агонія прокуратури, на жаль, добігає до кінця…»

Похожие статьи: