Реалії правосуддя: масові прослуховування та спостереження за громадянами
Практичний аспект дотримання конституційних прав і свобод громадян у розрізі найпоширеніших порушень з боку правоохоронців (частина 2 продовження).
2.4. Масові прослуховування телекомунікаційних зв’язків громадян та незаконні візуальні спостереження.
Як гласить Кримінальний процесуальний кодекс України, негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факти та методи проведення яких не підлягають розголошенню та які проводяться у випадку, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Найбільш поширеними та резонансними негласними слідчими діями є спостереження за особою, річчю або місцем та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, які повинні проводитись виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, оскільки значно обмежують конституційні права громадян.
Зокрема, для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування лише тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об'єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.
В свою чергу, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікації для передання інформації, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження. Зазначу, що зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається лише на уповноважені підрозділи органів Національної поліції та органів безпеки.
Спостереження за особою або прослуховування її телефонних розмов здійснюється виключно за ухвалою слідчого судді відповідно до вимог КПК України, в якій обов’язково повинні бути зазначені строк проведення вказаних негласних слідчих дій та унікальні ідентифікаційні ознаки абонента спостереження чи прослуховування, з метою уникнення зловживання правоохоронцями наданими можливостями.
Варто зазначити, що порушення санкціонованого порядку проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 359 КК України, оскільки грубо порушує охоронювані Основним Законом конституційні права громадян (ст.ст. 31 і 32 Конституції України).
Звертаю увагу і на ту обставину, що слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої дії, якщо прокурор, слідчий обґрунтує можливість отримання під час її проведення доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.
Згідно статистичних даних, щорічно судді надають близько 100 тисяч дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Так, в 2013 році судді винесли 108 243 ухвали про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у 2014 році – 98 163 таких ухвал, у 2015 році – 117 232 ухвали та за шість місяців 2016 року – 54 678 таких ухвал. Таким чином, варто зауважити, що кількість наданих дозволів на санкціоноване порушення конституційних прав протягом 3-х років залишається майже стабільною.
Проте, окрім такого встановленого законом порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо особи, є ще і інший – не санкціонований, який і тепер, після Революції гідності, не рідко застосовується. Зокрема, такі спостереження ведуться без дозволу суду, а якщо і існує відповідна ухвала суду, то суддями не повно та не всебічно досліджуються матеріали провадження, не забезпечуються ідентифікаційні ознаки, які дозволяють унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, що тягне за собою відверте порушення конституційних прав і інших осіб, які взагалі не пов’язані із перевіряємим суб’єктом.
Одним з яскравих підтверджень існуючих фактів незаконного спостереження за громадянами є офіційно оприлюднені журналістом Володимиром Бойком матеріали ведення візуального спостереження детективами НАБУ за слідчими Генеральної прокуратури, за слідчими СБУ та навіть і за самим директором НАБУ А. Ситником, а також іншими особами, без відповідних санкцій суду.
Не можна оминути і історію незаконного спостереження за військовим прокурором АТО Костянтином Куликом, який згодом заявив, що за ним велося не тільки незаконне спостереження, а ще й незаконне прослуховування його транспортних телекомунікаційних мереж. Більше того, розшифровки його приватних розмов були не тільки в подальшому розсекречені, а й поширені по всьому медіа просторі, що є грубим порушенням однієї з гарантій здійснення негласного отримання даних щодо особи. Підтвердженням факту незаконності здійснення таких негласних слідчих дій (спостереження та прослуховування) було і те, що НАБУ розслідувало щодо нього кримінальне провадження за статтею ч.2 ст. 368-2 КК України («незаконне збагачення»), яке не належить до категорії тяжких або особливо тяжких злочинів, а тому прослуховувати телефони таких громадян та слідкувати за ними було неприпустимо. До речі, цю вимогу закону детективи НАБУ за погодженням антикорупційних прокурорів «обійшли», як це практикують і інші правоохоронні органи, безпідставно інкримінувавши у вину підозрюваному інший злочин, але вже тяжкий – ст. 368 ч.3 КК України, хоча ніякого заявника чи потерпілого по цьому епізоду у справі не було. Також, окрім самого військового прокурора, НАБУ прослуховувало і телефони його адвокатів «в межах кримінального провадження», що офіційно визнав прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, чим фактично підтвердив неправомірність дій піднаглядних йому детективів НАБУ.
Також в ЗМІ був оприлюднений випадок, коли детективами НАБУ здійснювалося, нібито випадкове прослуховування підприємця з Полтави, який є громадянином Хорватії. В клопотанні детектива про здійснення таких негласних слідчих (розшукових) дій, начебто, випадково було зазначено хибний номер особи, телефон якої потрібно було прослуховувати, що призвело до порушення основних конституційних прав сторонньої людини. Цей випадок не є одиничним. Така практика, на жаль, має місце і сьогодні, проте чомусь жоден правоохоронець, що допустив таку, начебто, «помилку», не притягнутий до встановленої законом відповідальності.
Останнім часом привертають увагу і ті випадки, коли навіть адвокати масово почали скаржитись на порушення їх конституційних та професійних прав. В зв’язку з цим, Національна асоціація адвокатів України регулярно звертається як до Генеральної прокуратури, так і до міжнародних організацій з приводу скарг адвокатської спільноти, які зросли в кілька разів порівняно із попередніми роками. Адвокати все частіше почали знаходити пристрої для прослуховування, які викликають сумніви законності їх застосування: під час обшуків у адвокатських компаніях, в одному із конференц-залів компанії адвокати знайшли прослуховуючий засіб, замаскований під жіночу туш, адвокат Андрій Смірнов знайшов у своїй машині незрозумілий під’єднаний до неї предмет, схожий на «прослушку». Все це підриває демократичні основи нашої держави та зводе нанівець правозахисну функцію адвокатів, а також є свідченням наступу на конституційні права громадян.
Окрім цього, варто пригадати, що за даними того ж журналіста В. Бойка, детективами НАБУ була втрачена «цілком таємна» службова флешка, на якій знаходились таємні та цілком таємні процесуальні документи детективів НАБУ, протоколи зведення візуального спостереження, фото- та відеоматеріали таких спостережень, адреси співробітників Оперативно-технічного відділу НАБУ та інша важлива інформація. Після ознайомлення з відповідними матеріалами, які, до речі, Служба безпеки України визнала справжніми, не залишається сумніву в повній безпорадності вказаних осіб, оскільки, окрім самого факту знаходження таємної службової інформації на домашньому незахищеному електронному носії та її публічного розголошення, ці документи містять достатні підстави для відповідного публічного реагування керівництва НАБУ, Генпрокуратури і СБУ на цей безпрецедентний випадок розголошення державної таємниці та грубе порушення прав громадян, за наслідками чого потрібно притягнути винних осіб до встановленої законом відповідальності як за незаконне стеження за громадянами (без санкції суду), так і за «халатність» в роботі (втрата секретних документів). Про результати перевірки та вжиті заходи з цього приводу необхідно публічно прозвітувати громадськості.
Тим більше, що належна реакція на ці випадки беззаконня і особливо результати вжитих заходів по їх усуненню мають величезне значення для того ж вирішення питання щодо намагань та ініціатив Антикорупційного бюро і його лоббі як в Україні, так і поза нашої держави, отримати право на самостійне зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, особливо при умові створення свого, вибачте, "карманного" Вищого антикорупційного суду, судді якого, при такому відношенні "борців з коруцією" до вимог закону, будуть безапеляційно погоджувати будь-які клопотання детективів, в т.ч. і з приводустеження чи прослуховування телефонів, що неминуче призведе до масових порушень конституційних прав громадян та негативно позначиться на міжнародному іміджі України.
Ще більше порушень закону і прав громадян допускається в межах здійснення так званих «справ контррозвідувальної перевірки» (далі СКП), в яких фактично прокурорський нагляд за дотримання законності був відсутній, бо прокурори мають право лише перевірити ОРС, тобто оперативно-розшукові справи, а СКП можуть бути вивчені лише Генпрокурором та його уповноваженим заступником під час погодження подань до суду про проведення контррозвідувальних заходів, тих же негласних слідчих (розшукових) дій, які обмежують конституційні права і свободи громадян, але до реєстрації відповідного кримінального провадження. Приймаючи до уваги, що таких подань особливої секретності до ГПУ надходить безліч, реально вивчити одній особі наявність підстав для обмеження конституційних прав і свобод громадян неможливо або малоймовірно.
Реалії правосуддя: безпідставне повідомлення про підозру та затримання громадян без санкції суду.
Реалії правосуддя: тривале тримання громадян під вартою.
Екс-заступник Генерального прокурора України,
заслужений юрист України, адвокат
О.В. Баганець
Нет комментариев. Ваш будет первым!