Олексій Баганець
Адвокат, правозахисник

Реалії правосуддя: необгрунтовані "маски-шоу" правоохоронців

8 листопада 2016
Реалії правосуддя: необгрунтовані "маски-шоу" правоохоронців

Практичний аспект дотримання конституційних прав і свобод громадян у розрізі найпоширеніших порушень з боку правоохоронців (частина 2 продовження).

2.5.Необгрунтовані обшуки.

Насамперед зазначу, що, згідно чинного Кримінального процесуального кодексу України, обшук – це один із видів слідчих (розшукових) дій, який проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням. В той же час, слідчий суддя, зобов’язаний відмовити у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Не дивлячись на відсутність статистичних даних про результати проведених обшуків (а саме: чи були виявлені відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, чи були відшукані знаряддя кримінального правопорушення або майно, яке було здобуте в результаті його вчинення), тобто скільки обшуків виявились безрезультатними, в задоволенні скількох клопотань слідчих і прокурорів про проведення обшуків судом було відмовлено і з яких причин та мотивів і т.д.), всеодно можна допустити, що слідчі і прокурори, користуючись безпринципністю, халатним відношенням або бажанням деяких суддів угодити правоохоронцям або владі, або, тим більше, обстановкою їх залякування, в т.ч. і так званою «судовою реформою», масово приймають рішення про проведення не завжди обґрунтованих обшуків, або взагалі без будь-яких передбачених законом підстав.

Зокрема, для прикладу наведу статистичні дані по направленим до суду під час досудового розслідування клопотанням щодо проведення обшуків. Так, за весь 2013 рік до суду надійшло 64 227 клопотань, ще 18 клопотань перебували в залишку з попереднього року, з яких судом задоволено 53 246 клопотань, лише 645 – повернуто, 25 – розглянуто судом із порушенням строків КПК України, та в залишку залишилось 26 клопотань. В той же час, за 2014 рік до суду першої інстанції надійшло 67 013 клопотань про проведення обшуків, що дещо більше ніж у 2013 році, в залишку з попереднього року перебувало 23 клопотання. Всього судом задоволено 54 340 клопотань, і лише 688 – повернуто, 8 – розглянуто з порушенням строків КПК України та 205 — залишилось у залишку. Відповідно у 2015 році до суду надійшло ще більше клопотань ніж у попередні роки – вже 75 162 та 106 знаходились у залишку з минулого року. Судом задоволено 61 186 клопотань, і лише 531- повернуто, вже 41 – розглянуто з порушенням строків КПК України та 59 клопотань залишилось нерозглянутими на кінець звітного періоду. Приймаючи до уваги, що вище наведені щорічні показники 2013-2015 років, зверніть увагу на аналогічну статистику лише за шість місяців 2016 року. Так, у цьому році протягом звітного періоду до суду надійшло 43 296 клопотань та 32 перебували у залишку, з них задоволено 35 082, і лише 456 — повернуто, 42 — розглянуто з порушенням строків, а 406 – залишилось на кінець звітного періоду. Таким чином, прослідковується явна тенденція щодо значного збільшення кількості звернень слідчих і прокурорів до суду з клопотаннями про проведення обшуків, а також збільшення клопотань, які розглядаються судом з порушенням встановлених процесуальних законом строків.

Аналогічна ситуація і з клопотаннями слідчих і прокурорів про тимчасовий доступ до речей і документів. Зокрема, у 2013 році всього до суду надійшло 233 628 клопотань та 637 перебувало у залишку з попереднього року, з них суддями було задоволено 207 670 клопотань, повернуто прокурору 2 166, розглянуто судом із порушенням строків – 249 та 844 залишилось у залишку на кінець звітного періоду. В той же час, у 2014 році загалом до суду надійшло дещо більше клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме – 245 052, та 708 перебували у залишку з минулого року. З числа направлених клопотань суддями задоволено — 217 116, повернуто — 1 221, розглянуто з порушенням строку – 178 та 1 069 — залишилось на кінець звітного періоду. Ще більше відповідних клопотань надійшло у 2015 році — 252 793 та 769 перебувало у залишку з минулого періоду, з яких судом задоволено – 227 988, повернуто – 969, розглянуто з порушенням строків – 49 та 567 залишилось у залишку.

В свою чергу, за 6 місяців 2016 року до суду першої інстанції надійшло 130 979 клопотань та 531 перебувало у залишку з попереднього звітного періоду. З цієї кількості судом задоволено 116 817 клопотань, повернуто – 608, розглянуто із порушенням строків – 131 та 2 865 залишилося нерозглянутих на кінець звітного періоду.

З наведених даних можна зробити висновок про те, що 80-90% клопотань слідчих та прокурорів про обшуки та про тимчасовий доступ до речей і документів судами також задовольняються, навіть не зважаючи на їх суттєве збільшення протягом 2013-2016 років. А якщо врахувати, що до таких масових обшуків (так званих маски-шоу), які погоджені суддями, залучаються і спецпідрозділи правоохоронців (що не уточняється у відповідних клопотаннях), в т.ч. і тоді, коли в цьому немає потреби, тим більше, що останніми часто застосовується без наявних підстав і фізична сила до громадян та пошкоджується чуже майно, що викликає обґрунтований гнів і обурення громадян, то ні про яке дотримання засад кримінального провадження під час проведення таких заходів і мови не може бути.

Наглядних прикладів такого беззаконня є чимало, хоча б згадати обставини проведення обшуків у приміщенні тієї ж Держприкордонслужби.

Є достатньо фактів і того, коли під час обшуків слідчими та оперативними працівниками (а інколи і з участю наглядових прокурорів – процесуальних керівників) вилучалися зовсім інші документи, речі і предмети, які не мають ніякого відношення до предмету розслідування та не були зазначені в ухвалі суду, яка дозволяла б їх вилучення, або тих випадків, коли навіть із ухвали суду про дозвіл на обшук не вбачалося, що саме слідчі планували знайти і вилучити з місця проведення цієї процесуальної дії. В сукупності такі слідчі дії тягнули за собою порушення прав і свобод громадян, блокували або перешкоджали нормальній діяльності підприємств, де проводились обшуки, особливо там, де безпідставно вилучались електронні інформаційні системи або їх частини, а також мобільні термінали систем зв’язку.

Ще більш неприпустимим є проведення обшуків у приміщеннях адвокатських компаній і житлі адвокатів з порушенням передбаченого КПК України та Законом «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» порядку, коли під надуманими приводами вилучається необґрунтовано і інформація, яка відноситься до адвокатської таємниці, та чиняться, таким чином, перешкоди в здійсненні їх діяльності по захисту прав громадян, як це мало місце під час проведення процесуальних дій по так званій «газовій справі О. Онищенко». А таким, що межує із вчиненням кримінального правопорушення, є факти проведення обшуків у адвокатських компаніях під завуальованим приводом здійснення начебто інших процесуальних дій, як це було, наприклад, допущено зовсім недавно у м. Харкові, де у адвокатів проведено обшуки під виглядом необхідності вилучення в їх приміщеннях, Ви тільки вдумайтесь, — «незаконно виготовлених підакцизних товарів». Трапляються випадки, коли такі явні та відверті нехтування процесуальним законодавством та встановленими гарантіями адвокатської діяльності прописані і у відповідних ухвалах суддів про проведення обшуків. Ще одним кричущим випадком є той, коли детективи НАБУ оголосили підозру адвокатові О. Сергієнку, у вину якому інкримінувалось такі дії, як надання юридичних консультацій, представлення інтересів клієнта у суді, надання документів державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій і т.д., що являється повним абсурдом та свідчить про відверте та умисне порушення прав цих осіб. Більше того, суддя, який погоджував проведення обшуків за робочим місцем цього адвоката, прийшов до висновку, що в адвокатському досьє по конкретному кримінальному провадженню, в межах якого адвокат надає правову допомогу, начебто, немає «нічого надзвичайного» і його можна оглядати з чистою совістю, як і будь-які інші з них, і навіть вилучати звідти ті документи, які сподобались слідчим.

Наприклад, Головний військовий прокурор виніс постанову про проведення обшуку помешкання адвоката без ухвали суду, мотивуючи своє рішення тим, що необхідно «рятувати майно адвоката…. від самого адвоката». Про який безвізовий режим з Європою, вибачте, можна говорити, коли і правоохоронці, і судді відверто ігнорують та порушують принцип верховенства права, що є непорушним у цивілізованому світі.

В зв’язку з цим, хотів би звернути увагу на ту обставину, що у відповідності до вимог ст. 86 КПК України докази, здобуті в порушення порядку, встановленого цим Кодексом, визнаються недопустимими, а тому відомості, матеріали, знаряддя злочину або майно, здобуте в результаті його вчинення, які будуть вилучені під час таких обшуків, не зможуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні своїх рішень, а тим більше, якщо вони отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Найбільш яскравим прикладом здобуття недопустимих доказів вини підозрюваних в одержанні неправомірної вигоди в результаті незаконно проведених процесуальних дій є нашуміле кримінальне провадження за обвинуваченням так званих «діамантових прокурорів», де обшуки, як в житлі прокурорських працівників, так і по місцю їх роботи, були проведені також без дозволу суду, а тому всі докази, які були здобуті в  результаті цього, є недопустимими, оскільки прямо підпадають під вимоги ст. 87 КПК України, а саме: «суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод – здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов».

Тому, суспільству, яке сьогодні всіляко намагаються переконати в тому, що саме шляхом проведення таких масових обшуків та «масок-шоу» можна завоювати довіру громадян до влади і «нових» правоохоронних органів, особливо в частині боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, потрібно бути готовим в майбутньому до масових розчарувань, враховуючи, що при прийнятті слідчими і прокурорами процесуальних рішень по направленню обвинувальних актів по таких справах до суду і особливо — при прийнятті у них суддями кінцевих рішень по суті, подібні кримінальні справи будуть «розвалюватись», бо зібрані з такими порушеннями докази не можна буде використати для визнання обвинувачених винними у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Тому,  попереджаю, що неминуче в майбутньому будуть виправдувальні вироки, а якщо частину суддів і залякають звільненням з посад в ході послідуючої «судової реформи» чи притягненням до кримінальної відповідальності, виправдання таких підозрюваних і обвинувачуваних відбуватиметься пізніше, але всеодно неминуче.

Загальна картина дотримання основоположних прав та свобод громадян-учасників кримінального процесу (частина 1).

Реалії правосуддя: безпідставне повідомлення про підозру та затримання громадян без санкції суду.

Реалії правосуддя: тривале тримання громадян під вартою.

Реалії правосуддя: масові прослуховування та спостереження за громадянами.

Далі буде…

Екс-заступник Генерального прокурора України,

заслужений юрист України, адвокат

О.В. Баганець

Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!