Блог

Чи законно діють наші нові антикорупційні органи, залучаючи до своєї оперативно-розшукової діяльності чи до проведення досудового розслідування співробітників Федерального Бюро розслідування США?!

Я чітко усвідомлюю, що нинішня влада вперто не звертає увагу на стан криміногенної обстановки в державі, яка погіршується з року в рік, починаючи із 2014 року. Спочатку вищі посадові особи України пояснювали це війною на Донбасі, потім почали перекладати вину за ріст злочинності, особливо пов’язаної із застосуванням вогнепальної зброї та вибухівки, на Росію і т.д. В цьому році керівники правоохоронних органів дещо змінили тактику і стали заспокоювати суспільство тим, що, начебто, зростання злочинності не тільки припинилось, а навіть спостерігається деяке її зменшення. За їх доводами навіть розкриття злочинів покращилось станом на листопад місяць цього року по зрівнянню із минулим роком.

Хіба це не колапс правоохоронної системи України, коли до закінчення повноважень органів прокуратури по розслідуванню злочинів Державне бюро розслідувань так і не було створено? І що можна чекати від цього правоохоронного органу?

Чи варто чекати навіть після створення, так званого, «Вищого антиокрпуційного суду» суттєвих змін у результативності НАБУ, як про це наголошують керівництво НАБУ і його вітчизняні та закордонні лоббі?

Продовжуючи аналіз застосованої ГПУ «схеми» щодо так званої «спецконфіскації», начебто,  коштів Януковича, зупинюсь на деяких аспектах судової практики, яку проігнорували як прокурори, так і судді.

Чи дійсно є «перемогою» Генпрокуратури спецконфіскація так званих «коштів Януковича» в сумі 1,5 млрд. доларів США, за рішенням Краматорського міського суду Донецької області, та 200 млн. доларів США, за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси? Чи це, навпаки, являється проявом авантюризму і свавілля нинішніх правоохоронців та суду? Чи, все ж таки, це лише піар-акція політичного гравця, а нині – Генпрокурора Ю. Луценка? І насамкінець: якими наслідками для держави може обернутись в майбутньому така «діяльність» Генеральної прокуратури і названих судів по «спецконфіскації» чужого майна?

Чергова зміна риторики Президента України (тепер уже щодо необхідності створення Вищого антикорупційного суду,  а не антикорупційної палати) як свідчення неприйнятності і шкідливості «реформ», нав’язаних Україні із-за кордону

Приведення нормативних актів до нової редакції Конституції України: аналіз законодавчих змін в руслі «судової реформи»

З якою метою та на якій правовій основі Генпрокурором проводились так звані «кущові» оперативні наради в містах Житомирі  і Дніпрі та до якого результату вони могли призвести?

Аналіз подань на притягнення до кримінальної відповідальності нардепів Довгого, Добкіна, Дейдея та Лозового  або як правоохоронці спішили, спішили і насмішили

Наскільки юридично і фахово були підготовлені в липні п.р. Генеральною прокуратурою і САП подання до Верховної Ради на притягнення до кримінальної відповідальності 6-ти народних депутатів?

Корупція в останні десь років 9-12 (за моїми підрахунками) залишається однією з найсерйозніших проблем України, оскільки діюча влада за цей час не забезпечувала ефективного механізму протидії цьому край небезпечному явищу. Одним із найбільш прийнятних шляхів її вирішення нова, так би мовити, демократична влада, декларуючи саме прагнення до європейських стандартів, замість усунення причин цього явища, обрала чомусь так звану  «реформу» правоохоронних органів, а фактично взяла курс на знищення правоохоронної системи, суттєво «обезкровила» існуючі правоохоронні органи та абсолютно непродумано «наплодила» нові антикорупційні відомства. До чого це призвело та який ми отримали результат внаслідок таких «реформаторських перетворень», я намагався з’ясувати, досліджуючи та аналізуючи, в черговий раз, діяльність того ж Національного антикорупційного бюро України (далі — НАБУ).

Сьогодні так розрекламоване Національне антикорупційне бюро України, разом з «результатами» своєї діяльності за час свого існування, на слуху ледь не кожного дня. Гучні затримання кількох осіб, начебто наближених до нинішньої влади, масштабні, чи більше голослівні обіцянки щодо їх реального покарання, наявності судових перспектив таких справ, з першого погляду, захоплюють та дають надію суспільству на реальний результат. Але, в дійсності, все це як манекен — гарний ззовні, проте пустий і абсолютно мертвий всередині.

Не дивлячись на очевидні прорахунки нинішніх «керманичів» держави по так званому «реформуванню» прокуратури України, яке вони розпочали в жовтні 2014 року, під приводом запровадження в її діяльність міжнародних (європейських) стандартів, що в дійсності призвело до антиконституційного позбавлення та звуження змісту і об’єму вже наданих громадянам прав, нинішні законодавці і протягом 2016 року продовжили свою діяльність на повне знищення органів прокуратури, зокрема і при внесенні змін до Основного Закону, у зв’язку з, так званою, «судовою реформою».

Ключові причини розгулу злочинності та безпорадності правоохоронної системи, а також можливі шляхи врегулювання даних проблем (частина 3 - заключна).